Днями у польській столиці відбувся вже 23 Науковий пікнік Польського радіо і Центру науки Коперник. Ми вже багато років регулярно розповідаємо про цю циклічну подію. Отже, в суботу зранку я вирушив на Національний стадіон у Варшаві, аби побачити на власні очі, що ж там відбувалося, та попросити розповісти про цей захід його організаторів і гостей.
Говорить Катажина Новіцька, речниця Центру науки Коперник:
- Цьогорічний пікнік відбувається під гаслом «Ми і машини». Тобто, як видно, довкола нас вже багато людей, але з’являються теж і машини – вони повискакували зі своїх коробок, упаковок, різноманітних валізок, у яких вони до нас приїхали. І ми приглядаємося до того світу, в якому живемо – світу, повного машин. Вони полегшують нам щоденне функціонування, поліпшують наше життя, а з іншого боку – приносять нам радість, розваги. І складні машини, які ми створили, дозволяють нам створювати машини ще більш складні. Отже, ситуація дуже динамічна. Побачимо, що з цього вийде. А також ми маємо нагоду задуматися над тим, чи наша цивілізація машин є добрим напрямком розвитку, чи ми маємо чогось остерігатися, чи відноситися до цього з довірою і просто радіти, що наше життя стає щораз легшим. Але, якби не машини, то не було б цього мікрофона, цього диктофона, і ми не могли би розмовляти, а ви би нас не чули в ефірі.
Фото УСПР
- А що ми цьогоріч можемо побачити на стенді Центру науки Коперник?
- Стенд Центру науки Коперник показує нам, власне, машини з різних точок зору. Ми показуємо, як діють чуття машин, тобто де автомобіль має око, як він дізнається, де є узбіччя, як нас різноманітні машини чують і як вони зауважують перешкоди. Все це можна побачити і порівняти з людськими органами чуттів. А крім цього, можна самостійно створити супутник – такий невеличкий, закритий у банці від напою, і вже готовий для проведення атмосферних досліджень. Його вже можна запустити в атмосферу за допомогою ракети. А також ми демонструємо, як електронікою можна розважатися, наприклад у моді. Тобто ми створюємо різного роду одяг, поєднаний з електронікою. Так ми маємо музичну куртку, а також сукню, в якій поділ підіймається сам, а також сорочки, що світяться.
- Чи те, що ви демонструєте на Науковому пікніку, відрізняється від постійної експозиції Центру науки Коперник?
- Пікнікова експозиція завжди готується спеціально для Наукового пікніка. Ми тримаємося теми, тобто, якщо маємо розповідати про машини і людей, то і покази присвячуємо машинам і людям. Крім того, ми запрошуємо різних учасників наших проектів. Ми сюди не привозимо експонатів із Центру науки Коперник. Але запрошуємо дітей, що займаються у Клубах молодого відкривача, тобто вони самостійно проводять наукові покази, різноманітні експерименти – вигадують, як їх провести і проводять, демонструючи це іншим дітям на пікніку, але також і дорослим, що сюди приходять.
Звертаюся, отже, до учасників Клубів молодого відкривача, аби вони розповіли про те, що демонструють гостям пікніка:
- Це гідравлічний підйомник, зроблений зі шприців. Власне, ми це зробили за два дні. Це нескладно, і кожен може це вдома зробити сам.
Фото: PAP/Marcin Obara
- Тобто, діти можуть просто прийти сюди до вас і навчитися цього, а може й зробити щось просто на місці?
- Так, діти можуть прийти на цей стенд – подивитися, торкнутися, щось вигадати, перенести (за допомогою цього підйомника – ред.).
А один з таких гостей розповів мені про свої враження:
- Я тільки-но прийшов, але мені вже вдалося побачити модель людських легень і респіратори, електромагніт та загалом речі, пов’язані з наукою. Крім цього, я був на стенді Польського радіо, де вдалося побачити віртуальну дійсність, студії і просторові звуки.
- Чи тобі сподобалося?
- Дуже, дуже. Я вже вкотре на цьому пікніку і він надалі дивує мене різними речами.
Фото: PAP/Marcin Obara
Слід, однак, підкреслити, що представники суто технічних дисциплін не були єдиними науковцями на цій події. Розмовляю з представницею Університету-Вищої школи спеціальної психології (SWPS):
- Це гуманітарно-суспільний університет, що передусім базується на психології. Але ми хочемо дещо здолати стереотипи, що гуманітарії не зовсім технічні, отже сьогодні ми показуємо, що насправді роботи для гуманітарних наук дуже важливі. Ми маємо роботів, які самі малюють – це розроблені нами конструкції. Маємо нейроігри, що тренують мозок, стимулюючи, посилюючи концентрацію уваги. Також у нас є гаптоклон, розроблений в університеті для незрячих – він показує різноманітні фактури. За допомогою цього робота ми можемо відчути кригу, магніт, пісок. Крім того, ми маємо детектор брехні, що демонструє реакцію тіла людини, коли вона каже правду або бреше. І маємо теж Magnetico – пристрій, що виявляє магнітне поле, завдяки чому кульки на ньому збираються у рухому цілісну конструкцію. Якщо люди відходять – ця конструкція розсипається. Це така, трохи, метафора, що сила в єдності і в людях.
Фото УСПР
Вже традиційно у варшавському Науковому пікніку участь взяли іноземні гості, зокрема хорвати, які першими, 2012 року, створили власний закордонний аналог цієї події. Маю природне питання:
- Чи обидві ці події між собою пов’язані?
- Так-так, ми пов’язані. І нашою метою є, аби з таким самим успіхом, який має польський зразок, відкрити наш власний науковий центр у Хорватії.
Фото: УСПР
Звертаюся також до гостей з Китаю:
- Чи ви маєте подібні заходи в себе вдома?
- Так, звісно. Насправді, це дещо інакші наукові фестивалі і заходи. І ми також намагаємося запрошувати закордонні організації. Наприклад, представники Центру науки Коперник приїздили до Китаю вже декілька разів, аби взяти участь у Національному тижні науки у Китаї та в інших заходах, а за тиждень, здається, вони знову будуть в Пекіні.
Антон Марчинський