Язичницьке коріння поминальних традицій

1 листопада у Польщі відзначали День Всіх Святих. Через те, що на 2 листопада у католицькій традиції припадає поминальний день, народна уява обидва дні пов’язує з культом померлих. «На початку День Всіх Святих був тільки церковним святом, натомість близькість до поминального дня справила, що люди стали відвідувати цвинтарі раніше», - говорить Амудена Рутковська з Державного етнографічного музею у Варшаві. Вважалося, що опівночі 1 листопада душі померлих приходять на месу до костьола, їх у жодному випадку не можна турбувати. Але родина могла запросити своїх померлих додому:

- Часто було так, що для них залишали їжу на порозі, або ж на столі. Але після почастунку душі померлих «випрошували» - відкривали двері та вікна, аби померлі залишили дім. Адже померлі не можуть довго перебувати серед живих.

Звичай запалювати свічки на могилах теж має язичницьке коріння, говорить етнограф: «Раніше на могилах залишали світло, аби освітити дорогу душам, які в цю ніч приходять до живих».

Цього року польське Міністерство культури та національної спадщини фінансувало реставрацію кількадесяти нагробних пам’ятників на цвинтарях на Россі та Антокольському у Вільнюсі, а також на Личаківському цвинтарі у Львові. Про це 2 листопада повідомила Дорота Янішевська-Якубяк з департаменту культурної спадщини. «Це черговий рік, коли ми спільно з українськими реставраторами відновлюємо нагробки давніх мешканців Львова: поляків, українців, австрійців та вірмен. У 2012-му, зокрема, вдалося відновити могили Мєчислава Потоцького, учасника Січневого повстання та мецената, а також Іларіона Свєнціцького, фундатора Музею українського мистецтва у Львові». Тривають також роботи з інвентаризації цвинтарів в українських Краківці та Яворові, й латвійських Ризі та Даугавпілсі.

Понад 50 тисяч туристів з початку року відвідало виставку церковного мистецтва у підкарпатському Сяноку. Місцевий історичний музей з 1934 року підтримує експозицію, пов’язану зі Східним християнським обрядом. Зараз у музеї можна побачити понад 500 ікон та понад 400 інших літургійних предметів. Найстарші ікони походять з 15 століття і є зразками пізньовізантійського стилю, наймолодші – з початку 20, з переважно греко-католицьких церков. Багато ікон потрапило до музею по 1947 році, коли українських мешканців Підкарпаття примусово виселили з регіону в рамках акції «Вісла».

У наші часи, коли вже здавалося, що всі відкриття зроблені, а всі скарби – в музеях, археологам у великопольському Каліші вдалося знайти клад. Горщик з майже 4 кілограмами срібних пластин відкопав Інститут археології. Як говорять вчені, у формі пластин срібло переховували в період раннього середньовіччя. Можливо, пластини калішського скарбу були виплавлені з арабських дирхемів. Після проведення всіх досліджень скарб потрапить до місцевого музею.

IAR/PAP/О.Б.