EUobserver: Туск може сприяти об'єднаній політиці в ЄС

Політичні навички та досвід майбутнього голови Європейської ради Дональда Туска та його добрі відносини із головними євросоюзними лідерами можуть допомогти ЄС у проведенні більш об’єднаної політики у найважливіших питаннях, пише портал EUobserver.

Обрання польського прем’єра Дональда Туска новим головою Європейської ради є багатообіцяючим сигналом, - пише на порталі експерт аналітичного центру Atlantic Council Ян Хансен.

Він додає, що насправді вибір Туска «був продиктований більше необхідністю, ніж прагматичними поглядами», однак «заступлення Германа Ван Ромпея Туском на посаді „президента серед президентів” означає, що Рада буде мати більш рішучого лідера, аби слідувати європейським пріоритетам. Політичний стиль Туска та його сильні європейські зв’язки можуть допомогти Європейській раді провадити більш єдину політику у критичних питаннях», - оцінює Хансен.

За словами автора коментаря, Ван Ромпея хвалять за вміння проводити закулісні розмови, завдяки яким вдавалося утримувати разом поділених європейських лідерів у складних питаннях – як от криза у Єврозоні або криза в Україні. Як додає Хансен, можна собі уявити, що «завдяки хорошій політичній мотивації, досвіду в управлінні великою європейською державою та хорошим стосункам зі ключовими європейськими лідерами Туск перейде від ролі закулісного переговорника, яким є Ван Ромпей, до вагомішою ролі, що полягатиме на визначенні пріоритетів».

EUobserver нагадує про добрі стосунки Туска з Анґелою Меркель. «Це має велике значення, бо здатність Туска сформувати сильну спільну позицію та необхідна підтримка Меркель можуть швидко міцно укріпити політику ЄС», - пише Хансен. Він оцінює, що колись в унійній політиці домінував дует під назвою «Меркозі» - від прізвищ Меркель та колишнього президента Франції Ніколя Саркозі.

«Вплив Франції, що зменшується та неясна роль Великобританії в ЄС означають, що „Тускель” (дует Туска та Меркель – ред.) теоретично може штовхнути Європу вперед, об’єднану навколо центральноєвропейської точки зору, пише Хансен.

Т.А./PAP