«Історія має вчити нас, що безпека Польщі є безцінною», – сказала прем’єр Польщі Ева Копач під час урочистостей біля Пам’ятника захисникам узбережжя на Вестерплятте в день 76-х роковин початку Другої світової війни.
«1 і 17 вересня 1939 року наша батьківщина стала жертвою чорного і червоного тоталітаризму», – сказала Копач. «І тоді, і раніше, і пізніше, Польща для багатьох була символом волелюбності», – додала глава уряду. «Жоден інший народ не відчув на собі більше зла від тоталітаризму та фанатизму, ніж польський народ. Ми є символом волелюбності та демократії і саме ці цінності ми повинні захищати», – сказала Ева Копач. «Саме звідси маємо дуже виразно заявити – поляки не були народом злочинців, а народом, який першим став жертвою війни», – підкреслила вона.
Ева Копач наголосила, що нині Польща є у значно кращій ситуації, ніж в 1939 році. «Я хотіла б, аби ми сьогодні примирилися, перш ніж зіштовхнемося із якоюсь загрозою», – сказала глава уряду. Прем’єр нагадала, що під час війни Польща стала руїною, а мільйони громадян у неволі заплатили найвищу ціну. «Сьогодні ми повинні повернути борг тим, хто гинув на Вестерплятте за любов до Найсвітлішої Речі Посполитої», – підкреслила вона, додаючи, що на фоні позитивних змін, які відбуваються в Польщі, зближаючись до Заходу, поляки повинні пробачити взаємні образи. «Сьогодні ми безпечні, бо Польща викликає довіру та є надійним партнером», – переконувала Ева Копач. І тому, як сказала вона, безпека Польщі є безцінною.
Під час урочистостей на Вестерплятте голос взяв також президент Ґданська Павел Адамович. Як підкреслив він, «захисники Вестерплятте та захисники Польської пошти в Ґданську показали світові, що боротися варто не тільки заради перемоги, бо тоді вони не мали шансу на її здобуття». «Вони показали, що можна боротися в ім’я свободи, ім’я честі, в ім’я цінностей», – сказав він.
Президент Ґданська нагадав, що Польща у своїй боротьбі із гітлерівською Німеччиною «була самотньою». «Чому ми повинні гинути за Ґданськ?» – запитували французи у переддень війни. Схожі слова лунають від поляків й нині: „Для чого ми повинні ризикувати за український Маріуполь?” Історія нам засвідчила, що такі питання означають тільки одне – відсутність уяви. Спочатку був Ґданськ, потім уся Європа. Нині є Маріуполь», – сказав Адамович.
PAP/Т.А.