Існує доказ, що уряд Громадянської платформи-Польської селянської партії діяв на шкоду Польщі: секретні переговорні інструкції у справі газової угоди. Звісно, це не єдиний доказ, але дуже сильний. Крім того, він стосується основної для польської безпеки справи. Йдеться про відмову від польських інстересів і далекосяжні поступки Росії в енергетичному секторі.
Про «переговори» (в лапках, тому що ніяких переговорів не було) з російським урядом і Ґазпромом у 2009–2010 роках на тему газової угоди пишуть у тижневику «W Sieci» Марек Пиза і Марцін Вікло. Давно відомо, чим вони закінчилися. Ось головні наслідки: відмова від 1 мільярда злотих, які Польщі був винен Ґазпром, відмова від сотень мільйонів прибутку компанії EuRoPol Gaz, надзвичайно невигідні для Польщі зміни в організаційній структурі цієї компанії. Відомо також, що завдяки політичній та медійній бурі вдалося зупинити плани уряду Дональда Туска зв’язатися з Росією ямальським контрактом аж до 2037 року (у планах був навіть 2045 рік), тобто запобігти фактичному гальмуванню планів диверсифікації.
Що нового ми знаємо? Надалі засекречені переговорні інструкції уряду, які особисто схвалив Дональд Туск (його уряд приховав їх від громадської думки). З них випливає, що ще в лютому-березні 2009 року, коли переговори починалися, керівники Польщі дотримувалися польських державних інтересів. У першій інструкції (яку віце-прем’єр Вальдемар Павляк представив 3 лютого, а Туск затвердив 6 березня) написано, наприклад:
– що угода включатиме гарантування потрібної кількості сировини, «з можливістю продовжити постачання» і що «польська сторона не допустить спроби збільшити суму ямальського контракту, узгодженого Протоколом від 2 лютого 2003 року як заміну угоди з РосУкрЕнерго АГ». Нагадуємо: в результаті російсько-української «газової війни» 1 січня 2009 року до Польщі перестав надходити газ у рамках контракту з РосУкрЕнерго. Остаточно, крім доповнення дефіциту, польська сторона вирішила купити від Ґазпрому додатковий 1 мільярд кубометрів газу, що перевищувало потреби Польщі;
– що «в інтересах польської сторони є укласти угоду, на основі якої буде підписано контракт на постачання газу на 2009–2014 роки, тобто до часу, поки не будуть створені альтернативні східному напрямку можливості постачання, якими є газопорт у місті Свіноустя і газопровід Baltic Pipe». Це єдиний випадок, коли в переговорних документах мовиться про ці проекти;
– що «у випадку, коли російська сторона порушить питання статуту компанії EuRoPol Gaz SA, польська сторона зацікавлена збереженням статус-кво в сфері розподілу повноважень і способу прийняття рішень правлінням компанії (...)». Вже на два місяці пізніше польська сторона не була в цьому зацікавлена і погодилася на зміни в статуті та втрату влади над компанією. Відпустила також росіянам 1 мільярд злотих боргу і пристала на те, що EuRoPol Gaz може отримати лише 21 мільйон злотих прибутку на рік. Слід нагадати, що лише 2005 року EuRoPol Gaz мав прибуток у розмірі 160 мільйонів злотих, а протягом трьох попередніх років – відповідно: 918 мільйонів, 580 мільйонів, 367 мільйонів. Скілька на цьому втратила Польща? Приблизно 170 мільйонів злотих на рік – стільки в середньому надходило від компанії EuRoPol Gazu з податку на прибуток підприємств CIT протягом 2000–2006 років.
Коли всі ці благородні положення викинули в смітник? Після візиту віце-прем’єра Вальдемара Павляка до Москви 7 травня 2009 року це були ще не «переговори», а «консультації». І саме ними він обґрунтовував зміни в переговорній інструкції, яку представлено Дональдові Туску. За кілька тижнів прем’єр-міністр підписав їх без заперечень.
Павляк, Туск та інші особи з тогочасного уряду і керівництва польської нафтогазової компанії PGNiG мусять відповісти на запитання: що відбулося в Москві 7 травня 2009 року? Як росіяни «переконали» польського віце-прем’єра виступити всупереч інтересам своєї держави? І які важливі причини наказали урядові Громадянської платформи-Польської селянської партії засекретити подробиці переговорів. Про що ми мали ніколи не дізнатися?
https://wpolityce.pl/Н.Б.