105 років тому розпочав свою роботу Дім сиріт, заснований Янушем Корчаком. 7 жовтня 1912 року в ньому поселилися перші вихованці. В будинку на вулиці Крохмальній 92 у Варшаві знайшли прихисток 85 єврейських дітей.
У Домі сиріт застосовувалися новаторські методи виховання. Лікар, педагог і письменник Януш Корчак вважав, що дитина має власні невід’ємні права. Він створив нову педагогічну систему, що полягала у ставленні до наймолодших осіб як до повноправних партнерів, котрі мають право на любов і повагу. У керуванні сиротинцем йому допомагала Стефанія Вільчинська, педагог і найближча співпрацівниця «Старого доктора», як його називали.
Особистий секретар і близький друг Корчака письменник Ігор Неверлі згадував, що той найліпше почувався серед дітей:
«Пам’ятаю, як у їдальні він читав, переглядав, робив нотатки, про щось думав, і одночасно тримав якусь дитину на колінах, скажімо. Одна, друга дитина підбігала, жартуючи з ним, і він жартома, так би мовити, відмахувався від них. Але це не заважало йому спокійно займатися цією роботою».
Казімєж Дембніцький, письменник і вихованець Корчака, згадував свою першу з ним зустріч у Домі сиріт на Крохмальній. Доктор пояснював молодому Дембніцькому, що той повів себе неґречно, звертаючись до дівчинки «мала».
«Ну, каже Корчак, ти вчинив страшну помилку, адже це жінка. Їй треба було сказати "моя гарна", і тоді б ти отримав її зичливість як жінки, і її зичливість як дитини. Це, власне, якось мене ввело до методу Корчака, у загальних рисах, звісно. Це було забавно, а заразом було якимось елементом його жартівливої педагогіки».
В організованому Янушем Корчаком сирітському домі діти мали своє самоврядування і газету. Була також скринька для запитань, на які щодня відповідав «Старий доктор», а також спеціальна книга, до якої можна було вписати свої слова подяки або прохання про пробачення. Таким чином тоді виконувалися права дитини.
Коли під час окупації німці створили Варшавське ґетто, Дім сиріт було перенесено до єврейського району. Остання нотатка, що її Корчак зробив у своєму «Щоденнику», датується 5 серпня 1942 року. Наступного дня цю установу було ліквідовано. Корчак відкинув пропозицію врятувати йому життя і лишився з дітьми. Разом зі своїм персоналом і близько двома сотнями вихованців він загинув у таборі смерті в Треблінці 6 серпня 1942 року.
IAR/А.М.