50 років тому поставлено легендарний спектакль «Дзяди»

50 років тому у варшавському Національному театрі було поставлено «Дзяди» Адама Міцкєвича в режисурі Казімєжа Деймка. Цей спектакль став однією з найбільш значимих прем’єр в історії польського театру і призвів до знаменних політичних подій.

Прем’єру 25 листопада 1967 року було приурочено до 50-річчя Жовтневої революції. Однак, всупереч намірам режисера, комуністична влада Польщі оголосила «Дзяди» антирадянськими і антиросійськими. Релігійна аура спектаклю, поставленого у часи інтенсивної боротьби з католицькою церквою, та мотив московського насильства щодо Польщі викликали живу реакцію публіки під час кожного показу.

Роль Ґустава-Конрада у виконанні Ґустава Голюбка, що вже стала легендарною, притягувала глядачів. Однак, проти творців вистави публічно виступив І секретар ЦК Польської об’єднаної робітничої партії Владислав Ґомулка: «Бо ці вистави стали можливістю для проведення політичних демонстрацій із антирадянською вимовою».

Після трьох місяців існування спектаклю його було знято з афіш, що викликало демонстрації та протести за участі студентів. За багато років після цих подій, у 2008 році Ґустав Голюбек у розмові з Польським радіо згадував, наскільки великі емоції супроводжували інсценізацію «Дзядів»: «Люди були цим захоплені, і я був цим захоплений. Реакція з обох боків була спонтанною. Все, кожне слово, з певного моменту вистави зустрічалося публікою аплодисментами. Кожне слово».

Останній загальнодоступний спектакль «Дзядів» відбувся 30 січня 1968 року, зібравши натовп людей. Після цього близько 200 студентів вирушило до пам’ятника Адаму Міцкевичу, скандуючи гасла проти обмеження громадянських свобод. Відбулися сутички з поліцією і арешти учасників маніфестації.

Ці події передували подіям так званого Березня 68, тобто політичної кризи, викликаної невдоволенням суспільства і боротьбою всередині правлячої партії.

IAR/А.М.