Стаття «Захід натискає, щоб Київ схвалив гендерне законодавство. Україна захищається» польського публіциста Ґжеґожа Ґурни була опублікована на порталі wpolityce.pl:
Через збройний конфлікт з Росією українська держава щораз більшою мірою залежна від допомоги Заходу. Та виявляється, що за фінансову і політичну підтримку доводиться платити. Якою є ціна? Усе вказує, на Київ натискають, щоб схвалити законодавство, яким будуть введені в дію гендерні вимоги громад ЛГБТК.
Тискові Заходу піддався і президентський, і урядовий осередки, що намагаються просунути зміни під гаслом введення в Україні стандартів ЄС. «За останні два роки здійснено більше нападів на інститут сім’ї, ніж протягом усіх років незалежності», – коментує нинішню ситуацію Адріан Буковинський, український активіст просімейного руху та прихильник ідеї пролайф.
У листопаді 2015 року Кабінет міністрів схвалив документ «План дій щодо реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2020 року». У ньому передбачається, зокрема, введення так званого партнерства, що відкриє шлях до надання одностатевим парам таких привілеїв, як у шлюбі. Вступом до цього має бути зміна статті 51 Конституції, з метою введення нового визначення шлюбу за допомогою виключення слів «жінка» та «чоловік» і заміни їх реченням: «кожен має право одружуватися».
В іншому пункті урядовий план передбачає запровадження в школах освітніх занять, що реалізують гендерну програму, наприклад, пропонуючи дітям і молоді «альтернативні сексуальні орієнтації». Відповідні зміни мають бути введені також до соціального законодавства, охорони здоров’я, трудового законодавства, кримінального кодексу. Наприклад, вік, у якому людина може займатися сексуальною діяльністю, має бути зменшений до 14 років, що практично означає часткову легалізацію педофілії.
Активісти просімейної організації «Всі разом» наголошують, що в Україні існує багато реальних проблем, таких як низький рівень життя, велика кількість сиріт, обмежений доступ до медичних послуг, відсутність у громадських місцях інфраструктури для осіб з інвалідністю або неможливість знайти роботу такими особами, а проте уряд, з упертістю маніяка, намагається профорсувати закон згідно з гендерною ідеологією.
Єдиним бар’єром, що унеможливлює введення нового законодавства, залишається український парламент. У цій справі поділ не збігається з партійною приналежністю. Власне, у всіх угрупованнях – від правих до лівих – є депутати, які захищають нормальну сім’ю та природне право. Протягом цього терміну правління вони є більшістю. У результаті, Верховна Рада в Києві багато разів відхиляла проекти антисімейного законодавства, котрі виносили на обговорення уряд та президент.
Про ставлення президентського осередку чимало говорить ситуація, що сталася останніми днями. В українському законодавстві передбачається – якщо як мінімум 25 000 людей підпишеться під проектом громадянської законодавчої ініціативи, влада зобов’язана його розглянути. Такий проект повинен бути оприлюднений на веб-сайтах адміністрації президента, кабінету міністрів та парламенту.
Українські громадяни, занепокоєні наступом лобі ЛГБТК, вирішили скористатися своїм правом. Зібрали понад 25 000 підписів за пропозицією «Про заборону пропаганди гомосексуалізму в Україні». Аналогічний закон у червні 2009 року – зі спротивом лише трьох депутатів – схвалив Сейм Литви.
Український проект поміщено на веб-сайтах трьох осередків влади, проте скоро, після протестів гей- та гендерних середовищ, його знято в офіційного сайту президента. Багато неурядових організацій запротестувало, вважаючи це порушенням права громадян вільно висловлювати свої погляди.
В Україні війна триває не тільки на Донбасі. Існує також війна в Києві, яка стосується культури.
https://wpolityce.pl, Ґжеґож Ґурни/Н.Б.