У Брюсселі 8 лютого закінчився важливий саміт, на якому представники 27 країн-членів Євросоюзу схвалили бюджет Співтовариства на 2014-2020 роки. Аналітики називають новий фінансовий план перемогою Польщі та поразкою об’єднаної Європи. Що далі чекатиме Варшаву у складі ЄС – про це Польському радіо для Закордону розповів міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський.
Пане міністре, після оприлюднення інформації про видатки з європейського бюджету на наступні 7 років Ви назвали цей документ «історичним успіхом Польщі». Яким чином ця сума – 100 мільярдів євро (а саме таке фінансування дістане Варшава) – свідчить про роль Польщі у Співтоваристві?
- Це було нашою метою – отримати більше фінансування, ніж було закладено у початковому проекті. Ці гроші дозволять нам завершити «фізичну модернізацію» Польщі: будівництво автострад, залізниці, наукової інфраструктури. Це наш шанс наздогнати решту Європи, і я дуже пишаюся нашим урядом, якому вдалося реалізувати свою ціль. Те, що Польща отримала таку бюджетну квоту, це результат спланованої операції, що тривала кілька років, і виконувалася під керівництвом прем’єра Дональда Туска.
Чи це дійсно останній шанс для Польщі, завдяки вагомій фінансовій допомозі з Брюсселя, наздогнати Західну Європу, наприклад, Німеччину та Францію?
- Протягом останніх 20 років ми стали багатшими. Наші стандарти життя зросли до середньостатистичних за безпрецедентно короткий час. Ця тенденція зберігатиметься і в наступному десятилітті. Доволі ймовірно, ми зможемо більше давати до європейського бюджету, ніж брати з нього. Але пам’ятаймо, що бюджет на 2014-2020 роки, мабуть, стане останнім великим спільним бюджетом Євросоюзу. Наступний бюджет, очевидно, стане бюджетом тільки Єврозони, до якої, я сподіваюся, ми тоді вже приєднаємося. Тому, я вважаю, цей бюджет – це останній шанс скористатися тією перевагою, яку дає фінансування з Брюсселя для Польщі.
Чи можна визнати, що ухвалення бюджету Радою Євросоюзу є ознакою подолання кризи Євроспільноти?
- Таке твердження є занадто сміливим. Але, безумовно, ухвалення спільного бюджету є важливим кроком на шляху подолання кризи ЄС. Останнє рішення Ради ЄС посприяє стабілізації фінансових ринків. Звертаю увагу, що це не криза Єврозони, це криза заборгованості у деяких країнах, що послуговуються євровалютою. Існують інструменти, аби допомогти молодим безробітним людям у країнах, які найбільш страждають від кризи, і ці інструменти матимуть реальний вплив на економіку.
Як міністр закордонних справ Польщі, які цілі Ви ставите перед собою у складі уряду до кінця каденції цього Сейму, тобто до 2015 року?
- Я щороку окреслюю пріоритети польської закордонної політики у спеціальному виступі перед парламентом. Зараз я готую черговий звіт. Стратегія нашої зовнішньої політики не змінюється: ми хочемо бачити країни із західними стандартами демократії по обох сторонах нашого кордону. Хоча це простіше сказати, ніж зробити.
Що Ви можете сказати про поступи у польській східній політиці? Як Ви оцінюєте ситуацію в Білорусі, останні події в Україні, непрості відносини Польщі з Литвою?
- Я б не ставив ці країни в одному рядку. Адже Литва це член Європейського Союзу та НАТО. Щодо України, то я висловлюю поміркований оптимізм: Україна це єдиний учасник програми Східне партнерство, який має узгоджений текст Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Отже, Київ знаходиться на найвищому рівні інтеграції з ЄС. Питання полягає в тому, чи це створить відповідний для нас політичний клімат, який дозволить підписати Угоду про асоціацію у Вільнюсі в листопаді цього року. Ми були б раді, якщо б так сталося. Але українці самі мають вирішити, чи хочуть вони долучитися до Миткого союзу, де домінуючу роль грає Росія, чи хочуть бути ближче до Європи.
Якщо повернутися до теми Литви, польсько-литовські відносини протягом останніх років переживають кризу. Чи зараз існує реальний шанс на поліпшення контактів на лінії Варшава-Вільнюс?
- Цей шанс був завжди. Адже все залежить від того, що робить Литва. Зараз у Литві розпочав працю новий уряд Альґірдаса Буткєвічюса. А новий уряд це завжди шанс на початок нового етапу у міждержавних відносинах. Цей кабінет декларує інше ставлення до польської національної меншини, що проживає у країні. Якщо Литва зробить те, що ми робимо в Польщі, тобто дозволяємо представникам нацменшин вживати свої імена, мати подвійні назви міст у регіонах, де є значний відсоток представників певної національної групи, з Литвою ми можемо розмовляти про цікаві спільні проекти у сферах інфраструктури та енергетики. Я дуже сподіваюся, що нещодавній візит литовського прем’єра до Польщі створить реальні підстави, на яких ми зможемо робити ці речі разом.
Подія, яка не стосується європейської політики, проте набула великого розголосу, зокрема в Польщі, це зречення папи Бенедикта XVI. Якою була Ваша реакція, коли у понеділок з Ватикану надійшла новина про абдикацію понтифіка?
- Я був здивований, як і всі ми. У Ватикані ми маємо дуже впливову та інформовану пані посол, проте навіть вона нічого не знала до офіційного оголошення. Отже, ця справа обговорювалася в дуже вузьких колах. Думаю, це дуже особисте, глибоко продумане рішення понтифіка.
PRdZ/О.Б.