Політика це вже не тільки покликання, а й професія. Така засада існує у більшості країн світу, тому діяльність політичних партій здебільшого частково або повністю оплачується з бюджету. Люди, котрі мають вплив на майбутнє країни, мають сконцентруватися на праці над цим майбутнім, а не витрачати час на пошуки фінансів.
Нещодавно такий компроміс у Польщі всіх заспокоював, аж правляча партія Громадянська платформа склала до парламенту проект закону, який має ліквідувати фінансування політичних партій з державної кишені. Як показують дані соціологічних досліджень, близько 85% поляків підтримує цю ініціативу. Професор Пйотр Вінчорек з Варшавського університету вважає, що це цілком природна суспільна реакція:
- Це ж наші гроші, нам держава зазирає до кишені і в нас їх забирає. І невідомо, чи політики не витрачають ці гроші на приватні потреби. Переконання, що державою керують злочинці – це думка популярна не тільки у Польщі.
Однак представники інших політичних сил таку ідею не підтримують: коаліційний партнер Платформи, Польська селянська партія, просто відмовилася голосувати за нововведення. Найбільша опозиційна партія Право і справедливість теж хоче утримання статус кво. Союз лівих демократів може погодитися на запровадження змішаної системи: дотації з бюджету плюс членські внески. А Рух Палікота пропонує, аби громадяни могли переказувати на партії 1% від податку, так гроші збирають громадські організації. Маршал Сейму Ева Копач навіть запросила експертів, аби вони дали оцінку проектові. Як виявилося, більшість юристів та політологів консервативні. Професор Ришард Пйотровський вважає, що вистачить удосконалити існуючий механізм:
- Це ж держава запровадила таку систему, що не має впливу на витрачання партійних грошей. Можна ж додати пункти, що передбачають контроль над видатками партій, можна опрацювати таку схему, що й злотий не згубиться. Це не марсіани написали актуальні закони, їх написали законодавці, і їх можна та варто виправити.
З колегою погоджується політолог Ізабела Тжпіль – вистачить проаналізувати попередні витрати партій і на цій підставі запровадити контрольний механізм:
- Треба придивитися уважним оком дослідника: виявити групи постійних витрат, тих, які дають шанс поліпшити діяльність партій. Варто оцінювати діяльність партій через призму суспільних інтересів.
Хто ж має контролювати видатки партій? Парламент, який з представників цих партій і складається? Ґражина Копінська з Фонду Стефана Баторія пропонує, аби це була Державна виборча комісія:
- Зараз ситуація виглядає так: комісія лише перевіряє, чи гроші, які партії отримали від держави, і їх видатки пасують одне до одного з точки зору бухгалтерського обліку. Але немає перевірки під кутом, чи доцільно видано гроші.
graphic - PAP
Як зазначає професор Кшиштоф Скотніцький з Лодзького університету, питання не в тому, яка система фінансування партій є оптимальною, а як її використовувати:
- На питання як фінансувати партії мають відповісти політики, а не експерти. Всі системи є припустимими, всі використовуються у світі. Чи варто фінансувати партії з бюджету – про це на Заході розмовляють ще з початку ХХ століття. Важливо інше – рівність партій з точки зору отримання чи неотримання публічних грошей. Сьогодні у Польщі субсидії отримують лише партії, котрі під час виборів отримали принаймні 3% голосів виборців. Дотації як компенсація за витрати на виборчу кампанію взагалі прислуговують лише тим силам, котрі увійшли до парламенту. Інші ж залишаються з нічим. Партії, які в опитуваннях громадян отримують 1-2%, а це теж немало, - позбавлені субсидій.
На думку професора Скотніцького, з точки зору засад демократії найбільш прийнятною системою фінансування партій є система змішана:
- Може ця система і не є найліпшою, але є найбільш розповсюдженою у світі. Говорячи про фінансування партій маємо на увазі два аспекти: фінансування щоденної діяльності та гроші на проведення виборчих кампаній. А виборчі кампанії і є найбільш коштовним елементом! Тому якщо припустимо відмовитися від фінансування рутинної роботи партій, виборчі кампанії й надалі доведеться дофінансовувати. Є така практика, вона останнім часом поширюється і в Європі, аби давати партіям позики на проведення виборчої агітації.
У Польщі часто можна почути, що результат виборів залежить не від програми партій та харизми кандидатів, а від бюджету виборчої кампанії. Експерт не до кінця погоджується з такою настановою:
- Це правда, що гроші сьогодні відіграють важливу роль, якщо йдеться про шляхи переказу ідей до суспільства та виборців. Тому партії, які мають більше засобів, можуть за допомогою радіо, телебачення чи преси легше комунікувати з виборцями. Але ми у Польщі під час виборів більше даємо оцінку партії, котра керувала протягом останніх років, ніж вчитуємося в програми, аналізуємо реальність обіцянок. Тому бажання певного розрахунку у нас грає не меншу роль, ніж політичний маркетинг.
А як ситуація виглядає в інших країнах? У США та Німеччині фінансуються тільки виборчі витрати партій. У Сполучених Штатах ці квоти не є великими, і кампанії проводяться коштом спонсорів. У Данії, Швеції та Фінляндії держава фінансує поточні витрати парламентських партій пропорційно до кількості отриманих мандатів. У Норвегії – пропорційно кількості отриманих голосів. Аби отримати субсидії у Франції та Італії партії мають виставити кандидатів у певній кількості округів. В Казахстані ж партії взагалі не мають доступу до держбюджету.
В Україні держава фінансує так звану статутну діяльність політичних партій, котрі під час останніх парламентських виборів отримали 3 і більше відсотки голосів виборців. Українські політики не можуть отримувати кошти від органів державної влади, іноземців, благодійних фондів чи анонімних дарувальників. Щоправда, якщо такі пожертви буде викрито – сувора кара на політиків не чекає. В найгіршому випадку, кошти конфіскує та сама держава.
IAR/Redakcja Polska PRdZ/О.Б.