Гостем Першої програми Польського радіо у понеділок 3-ого лютого 2014 року був президент Польщі Броніслав Коморовський. Вашій увазі пропонуємо фрагменти інтерв’ю, які стосувалися українського питання.
Під час останньої конференції з питань безпеки у Мюнхені, колишній радник президента США, Збіґнєв Бжезінський заявив, що конфлікт мають розв’язати самі українці. Рішення мають прийматися у Києві, а не в Москві, і не в Брюсселі. Що Ви про це думаєте: чи українці собі порадять?
– Так, однак варто пам’ятати також про те, що професор Бжезінський сказав теж, що необхідним є й діалог сусідів України, тобто переговори між Європейським союзом та Росією. За його словами ЄС також повинен впливати на події, що відбуваються в Україні. Це є речі, які можна узгодити. Він робить ставку на компроміс, у ньому бачить спосіб на вирішення конфлікту в Україні. Тепер маємо справу з політичною паузою, вона пов’язана з тим, що були прийняті рішення, які вивели Україну з-над прірви. Я маю на увазі як свідоме рішення про відставку уряду, так і прийняте Верховною Радою скасування «антидемократичних законів» а також схвалення закону про амністію, щоправда під умовою звільнення зайнятих мітингувальниками державних будинків.
У зв’язку з тим в Україні немає прем’єра і питання складу та програми нового уряду є відкритим. Колишній прем’єр-міністр разом з родиною виїхав до Австрії, а нового не видно, президент Янукович правдоподібно – в лікарні, а лідери опозиції поїхали до Мюнхена. Отже маємо своєрідну паузу. Я думаю, що вона триватиме близько двох тижнів, і , на мій погляд, згідно з рекомендаціями всіх друзів України, її треба використати на пошуки внутрішнього компромісу. А для досягнення компромісу – скажімо прямо і відверто – потрібні поступки з обох сторін.
Пане Президенте, хто – на ваш погляд – сьогодні роздає карти в Україні?
– У момент слабкості держави, безперечно, карти роздають всі. Їх намагаються роздавати мабуть сусіди - не лише ті, які приязно ставляться до України. Однак передусім ті карти роздають всередині держави: як члени органів влади, так і члени опозиції, а також Майдан, який не можна окреслити якоюсь простою дефініцією, мовляв – це опозиція. Адже це не є опозиційна партія, це місце у якому демонструють нехіть до влади.
мені здається, що (як це зазвичай буває у момент державної кризи, а Україна безперечно опинилася у кризі), карти роздають всі (...).
Щоб не зводити всього до політичних ігор, якщо говорити серйозно, то я помічаю одну річ, одну важливу зміну, яка дозволяє зберегти поміркований оптимізм: я вбачаю один елемент, який починає відігравати дуже важливу роль в Україні, і це не є елемент сили, а авторитету – це є позитивні результати зустрічей представників церков, ієрархів кількох церков в Україні, як з президентом Януковичем, так і з опозицією. Це також виступи представників духовенства на Майдані. Їхнє послання, у великому спрощенні, таке, що ієрархи двох православних церков та УГКЦ, а також Римо-католицької церкви виступають за діалог, за компроміс (...).
Це не є роздача карт, це новий елемент, який формує ситуацію в Україні. Я думаю, що це трохи нагадує колишню ситуацію у Польщі, коли єпископи однієї церкви відіграли важливу роль у призупиненні спіралі конфлікту і згодом спричинилися, зокрема, до проведення переговорів за круглим столом.
Ми у Польщі через декілька днів відзначатимемо роковини круглого стола, як важливої події, суттєвого кроку, котрий спричинився до компромісу, не до відмови будь-кого від влади. Цей крок дозволив вирішити конфлікт шляхом парламентських виборів. Адже вибори 1989 року (в Польщі – ред.) не були повністю демократичними (а в Україні уже всі вибори – демократичні), проте ці вибори, за допомогою бюлетеня, вирішили ситуацію – і цього слід бажати Україні: проведення круглого столу і вирішення кризи за допомогою голосування.
Дональд Туск, який зустрічався з лідерами Євросоюзу, вважає, що ЄС повинен сформувати єдину позицію в справі України. Як ви оцінюєте ці зустрічі прем’єра Дональда Туска? Чи президент Польщі і прем’єр-міністр Польщі координують свої дії щодо українського питання?
– Я хочу нагадати, що відбулися два засідання Ради національної безпеки, у зв’язку з питанням України. Це питання обговорювалося також у ширшому колі, зокрема з представниками опозиції. Ми проводимо розмови з прем’єр-міністром також удвох, адже питання України вимагає повного зосередження, багатьох зусиль і також повної координації політичних дій.
Я впевнений, що візити пана прем’єра (у європейських столицях – ред.) та його численні зустрічі принаймні показали Євросоюзові, що Польща надалі клопочеться про українські справи. На мій погляд, це допоможе переконати ЄС, що він не зробив помилки, підтримуючи Україну,і декларуючи, що він готовий підписати договір про асоціацію. Я вірю, що цей наш дипломатичний наступ матиме велике значення у наступному етапі переговорів (між ЄС та Україною – ред.). Сьогодні ми маємо розпочати клопотання про те, щоб компроміс, який можливо буде досягнутий в Україні, і якому ми повинні сприяти, був зміцнений перспективою отримання реальної допомоги для України з боку західного світу, не лише Європейського Союзу. Адже Україна опинилася у критичній ситуації не лише політичній але й економічній.
Крім цього я вважаю, що Польща повинна зробити все для перспективи підтримки реформ в Україні. Новий уряд, який має бути сформований згідно з демократичними засадами, повинен підготувати програму реформування країни. І довкола цих важких реформ можна намагатися відбудувати єдність українців, але для цього Україні потрібна підтримка. Потрібний пакет допомоги від західного світу а також потрібне щось, що я вважаю дуже цінним, а саме: досвід, знання, як це зробити. На мій погляд, польський досвід, як проводити реформи, може бути дуже цінним і придатним. Західний світ повинен допомогти Україні впроваджувати непрості реформи як державного ладу, так і економічної трансформації.
Чи Вас не тривожить зміст окремих заяв деяких учасників цього протесту в Україні? Адже на Майдані (а також в інших містах, зокрема в Західній Україні) є представники різних угрупувань: партії «Свобода», «Правого Сектора» – деякі називають їх націоналістами, ще інші навіть фашистами?
- Чи це повинно нас тривожити? Певною мірою, так. Ми повинні уважно стежити за цим, адже радикальні гасла можуть походити як з лівої сторони політичної сцени, так і з правої. Одні і другі радикали можуть бути так само небезпечними, як кожен екстремізм. У ситуації, яку сьогодні маємо в Україні, варто зауважити, що партія «Свобода», яка безперечно посилається на традиції, які нам не подобаються, і які нас, поляків, тривожать, все таки уміє себе стримувати. Адже під час останньої виборчої кампанії, з боку партії «Свобода» (яка сама про себе каже, що вони українські націоналісти і посилаються на традиції Бандери), не лунали жодні антипольські гасла. Це свідчить про те, що ми всі дозріваємо, також українці, у цьому й українські національні сили теж дозрівають до того переконання, що неможливо погодити ксенофобію з участю у європейській інтеграції. Неможливо погодити надії на підтримку з боку польського сусіда з антипольським курсом. Видно, що ситуація в Україні, також в цьому аспекті нормалізується і треба дозволити на те, щоб вона дозрівала швидко, проте природним способом.
Гостем першої програми Польського радіо був президент Республіки Польща Броніслав Коморовський.
Опрацювала Л.З.