Скепсис більшості аналітиків виявився виправданим – зустріч представників Росії, України, США та ЄС минулого тижня у Женеві ніяк не вплинула на ситуацію на сході Україні. Сепаратисти продовжують займати будинки та закликають Росію ввести війська. Питання у тому, чи Європа й надалі поводитиме себе так стримано.
Після Великодніх свят ситуація у Донецькій та Луганській областях загострюється. Сепаратисти називають головною загрозою Правий сектор та журналістів. Місцеві мешканці очікують на референдум, проте не знають, на які запитання будуть відповідати під час голосування.
У Слов’янську перебуває польський журналіст Павел Пєньонжек. У вівторок у місті відбулася панахида за загиблими у ніч з 19 на 20 квітня, яка перетворилася на політичний мітинг. Його учасники звинувачували організацію Правий сектор у розстрілі барикади під Слов’янськом та закликали журналістів писати правду:
- Атмосфера стає все більш напруженою. З’являється все більше людей у масках, зі зброєю, на вулицях є люди з навушниками, схожі на агентів спецслужб, невідомо, якої країни. Я тут вже понад тиждень і мені здається, що сепаратисти стають все більш організованими. У журналістів збирають паспортні дані. Якщо раніше нам казали, що це задля нашої безпеки, то тепер не приховують, що це для контролю за матеріалами, які ми готуємо. Ситуація стає все більш напруженою, першим ворогом для місцевих є український націоналізм, другим – журналісти. Повагою тут тішаться лише російські прокремлівські медіа.
Павел чув, що до Слов’янська прибула місія ОБСЄ, однак сам її представників не бачив. Серед місцевого населення інформація про «зовнішні події» взагалі обговорюється мало: не дискутують ані про візит американського віце-президента Джо Байдена до Києва, ані про ініціативу Владіміра Путіна спростити порядок видачі російського громадянства для «соотечественников». Донбас, як стверджує Пєньонжек, живе власними проблемами. Чого ж хочуть мешканці регіону?
- Хочуть, звісно, референдуму. Хоча тут постає питання – референдуму про що? Маю таке враження, що в масштабі цілого Донбасу немає координації сепаратистських та федералістських рухів. Навіть в межах Слов’янська я вже чув різні концепції щодо майбутнього регіону. Хтось хоче федерації, хтось – незалежності, хтось – приєднання до Росії. Всі чекають на референдум, який має відбутися 11 травня.
У Донецьку перебуває наш кореспондент Тарас Шумейко. У понеділок він повернувся з Луганська – там табір сепаратистів розколовся на прибічників тих, хто захопив СБУ, та московського ставленика Алєксєя Мозгового. У Донецьку ж ситуація наразі виглядає спокійно, хоча, як зауважив Тарас, атмосфера змінюється:
- Настрої стають все більш радикальними. Якщо раніше люди підтримували сепаратистів - тепер вони підтримують їх ще більше, але так само з прибічниками єдиної України - я бачу багато людей з національною символікою. Місцеве суспільство стає все більш поляризоване.
Європа легковажно ставиться до розвитку подій на сході України, наївно було сподіватися, що Женевське комюніке якось стримає російську агресію, - так про ситуацію довкола російсько-українського конфлікту пише німецька газета «Die Welt». Чи цей суворий діагноз виправданий? Політолог Анджей Шептицький з Варшавського університету вважає, що той факт, коли німецька газета публікує таку статтю, це вже добрий знак для ЄС:
- Я думаю, це неправда, що ЄС не звертає увагу чи легковажно ставиться до російської агресії проти України. Хоча, звісно, у порівнянні з Кримом західні політики та журналісти звертають на Донбас менше уваги. Але головну проблему я бачу в іншому: Євросоюз є таким ж безпорадним проти російської агресії, як і Україна, принаймні у психологічній площині. Хоч Європа є багатшою та має кращу армію, Брюссель так само, як Київ, не може собі порадити з діями Росії. Протягом 25 років ніхто у ЄС не готувався до такого розвитку подій. Так що я б говорив саме про безпорадність та нерозуміння, а не про брак інтересу.
Шептицький наголошує, що значно ліпше від Європи з актуальною ситуацією собі радять США:
- По-перше, Америка є більш традиційним міжнародним гравцем, ніж ЄС. Її могутність опирається не тільки на громадянське суспільство, право та фінансові інструменти, а й на армію. По-друге, у Вашингтоні є більш ефективна структура для прийняття рішень у кризових ситуаціях. Все-таки, США це держава, а не специфічна міжнародна організація, якою є Євросоюз. По-третє, США не залежать від Росії в енергетичній сфері. Ну і врешті-решт хоч Америкою зараз керує інше покоління політиків, вони однак мають традицію дипломатії періоду холодної війни. Тому американці були й будуть краще підготовлені до розвитку подій в Україні.
Експерт також прокоментував нещодавнє рішення російської сторони заборонити Мустафі Джемілеву в’їзд до Криму на наступні 5 років. На думку Анджея Шептицького, Захід навряд чи гостро відреагує на цю інформацію. Але Джемілев сам може поборотися за свої права:
- Найбільш сенсовне, що Джемілев міг би зробити, це звернутися до Європейського суду прав людини у Страсбурзі. Він може звинуватити Росію у позбавленні права до проживання у своєму місті. Змушення людини до переїзду з постійного місця проживання суперечить стандартам прав людини. Звісно, на початку на лідера кримських татар чекала б баталія у російських судах, але я бачу перспективу для перемоги цієї справи у Страсбурзі.
Політолог вважає, що країни Заходу будуть і надалі намагатися посадити Росію та Україну за один стіл переговорів, ось тільки результати цих зустрічей будуть так само сумнівними, як і першої у Женеві:
- Буде і друга Женева, і перший Відень, і переговори у інших гарних нейтральних містах Європи: наприклад, Стокгольмі чи Гельсінкі. Мій прогноз, на жаль, песимістичний: ситуація довкола російсько-українського конфлікту буде розвиватися подібно як у випадку балканських війн. Було чимало конференцій на тему Югославії, туди їздили численні міжнародні місії. Тоді конфлікт вдалося врегулювати за чотири роки. Боюся, так буде і з Україною.
Нагадаємо, за результатами зустрічі у Женеві, що пройшла минулого тижня, міжнародна громадськість закликала сепаратистів на сході України звільнити захоплені адміністративні будинки, однак останні відмовилися це зробити. Київ ще перед Великоднем повідомляв, що Росія на виконує домовленостей і продовжує допомагати сепаратистам. Натомість Кремль звинуватив у зриві порозуміння українську владу, яка, на думку голови МЗС Серґєя Лаврова, стоїть за розстрілом блок-посту у Слов’янську. США продовжують погрожувати Росії санкціями, однак у Москві вже кілька разів казали, що не сприймають ці погрози серйозно.
Олена Бабакова