Події в Україні небезпідставно налякали Аляксандра Лукашенку: останній диктатор Європи не знає, кого боятися більше – якогось білоруського Майдану чи залізних обіймів Путіна. Дивлячись на Донбас, бацька зрозумів, що реальною загрозою для нього є натхнене ззовні повстання. Тобто з Росії. На початку липня Інтернетом кружлив невеличкий фільм – у промові з нагоди офіційного Дня Незалежності Білорусі Аляксандр Лукашенка, саме перед візитом Путіна, вперше за 20 років говорив білоруською мовою:
Коли в Лукашенки ще не було оцього вибору більшого страху – білоруський Майдан чи Путін – Аляксандр Ригорович наповнював тюрми потенційними «незручними» громадянами, зокрема, до в’язниці потрапив і Алесь Бяляцький. Нагадаємо його історію: керівник правозахисного центру «Вясна» був засуджений на 4,5 роки ув’язнення в листопаді 2011 року. Його визнали винним у несплаті податків; правозахисник своєї провини не визнав і заявив, що всі гроші, отримані на його рахунок, ішли на громадську діяльність. Підставою для кримінального переслідування Бяляцького стала інформація про банківські рахунки, яку передали офіційному Мінську Литва і Польща. 21 червня Бяляцкий був звільнений за амністією. Тимчасовий керівник «Вясни» Валянцін Стефанович пояснює: у Білорусі вже давно діють правила, згідно з якими нормальна в некомерційних організаціях допомога з закордону визнана незаконною:
– Неважливо, зареєстровані ви чи ні, в жодному випадку ви не можете отримати іноземну допомогу. Тут Білорусь у гіршій ситуації, ніж Росія. А якщо ви отримаєте іноземну допомогу без реєстрації, ви можете бути позбавлені волі на термін до двох років. До речі, що цікаво, на певні проекти білоруський уряд отримує іноземну допомогу – наприклад, на програми, що фінансуються ООН чи Євросоюзом, – каже він.
Бяляцький: Найстрішніші сни ті, в яких я розмовляю з Лукашенкою. Боюся, що він не розуміє
Отже, як виглядало перебування політв’язня в білоруській колонії, згадує Алесь Бяляцький:
– Нікому із в’язнів не дозволяли зі мною розмовляти. Я був у загоні, де знаходилося 115 в’язнів, і навколо мене завжди було із п’ять метрів простору. Щойно хтось до мене підходив і починалася розмова про погоду чи спорт, то наступного дня цій людині пакували речі й вона переїжджала до іншого загону, – каже Бяляцький.
У білоруських колоніях з радянських часів, вказує Алесь Бяляцький, залишився опервідділ – він пильнує порядку, розслідує злочини, що можуть вчинити в колонії, але також слідкує за політичними в’язнями. Цей відділ пов’язаний із КДБ.
– Я пишу листа – і опервідділові не подобається, мовляв, написав щось зайве про колонію. Мене викликають і кажуть: ні, твій лист не пройде. Я сідаю його й переписую, або не пишу взагалі. Але мене не вербували, не намагалися переконати, щоб я змінив позицію, – каже Бяляцький.
«Певно, там відчували, що нема сенсу робити це», – розмірковує білоруський правозахисник і додає:
– Найстрішніші сни я бачу такі, коли я розмовляю з Лукашенкою. І я прокидаюся з таким відчуттям, що я не довів йому того, що хотів сказати. Мене огортає почуття безплідності моєї праці, – наголосив Бяляцький.
Білоруський Майдан злиднів?
Що ж до можливого білоруського Майдану – Бяляцький багато уваги приділяв економічній ситуації в Білорусі, а також заявив, що не вірить в те, що колись Лукашенко зміниться і стане демократом:
– Мені здається, що тільки погіршення в економіці може довести до змін. Якщо згадати білоруську економіку кінця 80-их – початку 90-их, коли вона перебувала в критичному стані, то люди шукали виходу. Тоді в Білорусі були багатотисячні демонстрації, активне політичне життя. Все це закінчилося в 1994 році, коли до влади прийшив Лукашенко. Оцінюючи сьогоднішній стан білоруського суспільства, можу сказати, що тільки економічний струс може вивести суспільство на вулиці й допровадити до політичних змін, – каже він.
Лукашенкові все ж вдається утриматися протягом 20-ти років через те, що він мінімально забезпечує пенсіонерів і старших людей – підкреслив Бяляцький:
– Але якщо подивитися на молодше покоління – то мільйони молодих білорусів, головно з села, виїжджають на заробітки в Росію. Отже, говорити про економічну стабільність не можна. Це дуже відносне поняття, – каже він.
Нині, коли все ж терези європейського вибору в Україні перемогли, по швах може затріщати саме Білорусь.
– Білорусь знаходиться на цивілізаційній межі. Куди вона піде? – Після українських подій це питання стало особливо гострим. Що з нею буде через наступні десятиліття – стане вона черговими шістьома губерніями Російської імперії, чи буде новим Донецьком, чи все ж нормальною європейською країною – це відкрите питання, відповідь на яке формується саме зараз, – каже він.
Мінськ страждає через ізоляцію
Валянцін Стефанович додає: у найближчі роки режим Лукашенка непохитний, і росіяни йому не зашкодять:
– У короткотерміновій перспективі це навряд чи можливо. У Білорусі немає поки що яскраво виражених проросійських політичних сил, а по-друге, в Білорусі досить жорстка й централізована влада. Спецслужби ефективно контролюють державу, що відрізняє Білорусь від України. Звісно, можна пофантазувати про змову спецслужб і армії проти Лукашенка, але це, як на мене, занадто нереально тепер. Та й Росія поки задоволена з Лукашенка, військові бази росіян знаходяться в Білорусі, вплив Москви на зовнішню політику Мінська також серйозний, – каже він.
Хоча в Польщі відзначають: Лукашенка страждає через ізоляцію. Кілька днів тому білоруський МЗС закликав скасувати всі санкції проти Мінська, а президент країни говорив, що готовий вести переговори з будь-якими політиками, навіть західними. Тільки чи вони цього захочуть?
Ігор Ісаєв
Слухайте звуковий файл!