У вівторок Верховна Рада України затвердила склад нового Кабінету Міністрів. «За» проголосували 288 депутатів (до речі, менше, ніж у лютому після втечі Янковича, коли нашвидкоруч формувалася демократична більшість). Склад уряду голосувався пакетом, тобто обговорень і голосування за кожного міністра зокрема не було.
Новий уряд – нові обличчя та молодий вік міністрів.
Як каже історик і політичний оглядач фонду «Наш вибір» Ольга Попович, ця тенденція дещо нагадує зміни у Грузії.
Чи це буде реформаторський уряд? Директор Фонду польсько-української співпраці PAUCI Ян Пєкло обережний у своїй оцінці:
- «По їхніх плодах пізнаєте їх»... Тому слід трохи почекати, щоб оцінити працю нового уряду. Україна вже мала великий шанс – після Помаранчевої революції. Всі тоді покладали великі надії, Європа теж, що то буде реформаторський уряд. Але дійсність виявилася іншою... і до влади прийшов Янукович. Звісно, після цієї драми, коли люди віддавали своє життя за те, щоб Україна пішла європейським шляхом, всі сподіваються, що буде іншаке. Відверто кажучи, Україна сьогодні не має іншого виходу – вона змушена провести ці складні, болісні реформи. В іншому випадку країна збанкрутує.
Новий уряд – це теж екзотичні для українського вуха прізвища. Міністерські теки отримало троє іноземних громадян, іноземних – до 2 грудня, бо від вівторка міністри мають українське громадянство. Нагадаємо, це міністр економічного розвитку і торгівлі Айварас Абромавічус, міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі та міністр фінансів Наталія Яресько.
Впровадження іноземців до державних структур – не нова практика, - каже Ян Пєкло. Наприклад, колишній президент Литви Валдас Адамкус мав американський паспорт. У Польщі, щоправда, президента-іноземця не було... але ідеї з’являлися:
- Пригадую, що у Польщі свого часу була ідея, аби президентом Польщі став Збіґнєв Бжезінський. Він був американським громадянином, не польським... хоча ніколи не приховував свого польського походження. В українському законодавстві надалі українське громадянство виключає можливість можливість бути громадянами інших держав. У польському - допускається подвійне підданство. Тому у випадку як колишнього міністр фінансів Польщі Яцека Ростковського, так і колишнього міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського, вони могли бути громадянами Великобританії та Польщі... Хоча Сікорський, коли висунув свою кандидатуру у президентських перегонах, відмовився від британського громадянства.
Ольга Попович звертає увагу не стільки на іноземне походження міністрів, скільки на процедуру набуття ними українського громадянства.
Іноземці-міністри – у випадку повного провалу реформ – можуть стати таким собі «цапом відбувайлом», - вважає польська журналістка, авторка програми «Студія Схід» на Польському телебаченні Марія Пшеломєц. Про це, як зауважує, говорив теж український публіцист Віталій Портников. «І я з ним повністю погоджуюсь», - каже Пшеломєц:
- Це українські політики повинні взяти на себе повну відповідальність проведення необхідних реформ. Натомість, як написав Віталій Портников, складається таке враження, що Петро Порошенко (Арсеній Яценюк, зрештою теж) ставляться до цих іноземців як до парашутів безпеки. Адже вони взяли найскладніші відомства - економічні. Отже, якщо реформи не вдаються – у всьому звинувачують іноземців. Звісно, іноземці не обтяжні різноманітними залежностями, але вони теж не мають напрацьованих «тилів».
Сумніви та застережння експертів викликає доцільність свторення Міністерства інформаційної політики. Як каже Ян Пєкло – знову ж таки – можна знайти аналоги в історії інших країн:
- Це мені нагадує ситуацію в Сербії під час війни, коли там теж було створено міністерство пропаганди (тобто інформаційної політики). Я розумію, що Україна знаходиться у скрутній ситуації. Але не думаю, що таке міністерство – потрібне. Вистачить праця чесних ЗМІ, професійних журналістів, яких в Україні не бракує... і які б сумлінно виконували свою роботу.
Запрошуємо послухати розширену версію передачі у звуковому файлі
Яна Стемпнєвич