Вранці 12 лютого лідери України, Німеччини, Франції та Росії оголосили, що нарешті домовилися про припинення вогню на Донбасі. Згідно з новим Мінським порозумінням, біля лінії фронту буде створена буферна зона, сторони обміняються військовополоненими. Якщо ці пункти виглядають доволі оптимістично, то більше запитань викликають наступні: перемир’я набере чинності лише вночі з суботи на неділю, Україна до кінця цього року не відновить контроль над кордоном з Росією, а Москва не дає жодних гарантій, що перестане постачати озброєння терористам.
Дуже критично результати Мінських перемовин оцінив польський євродепутат, віце-голова фракції Християнських демократів у Європарламенті Яцек Саріуш-Вольський. На його думку, домовленості санкціонують територіальні «здобутки» російської сторони та не гарантують реального припинення військових дій:
– Моє ставлення це не обережний оптимізм, а песимізм зі знаком запитання. І найбільше запитання це якраз – чи Путін підписав вірогідну домовленість, чи просто хоче купити собі час. Мені здається, це тільки перемир’я але у жодному випадку не мирне рішення конфлікту.
Це порозуміння поділить долю попереднього, тобто – не буде виконуватися російською стороною, – вважає політолог Павел Усов з Центру політичних прогнозів та аналізу:
– Україна має повернути контроль над кордоном з Росією, а це у даний момент неможливо. Росія використовуватиме Донбас як фактор геополітичного шантажу та як плацдарм, з якого можна буде пробити коридор до Криму. Якщо Росія не розв’яже найближчим часом проблему поставок до півострова – у Криму просто буде колапс, а це негативно вплине на підтримку режиму в усій Росії. Виконання Мінських домовленостей має пильнувати ОБСЄ. Але ця організація не є дієвою, її контроль не забезпечить жодної демілітаризації.
Директор Фонду Польсько-українсьткої співпраці PAUCI Ян Пєкло не впевнений, що відповідні пункти Мінського порозуміння вдасться протягнути через Верховну Раду. Зокрема той, що стосується конституційної реформи, унаслідок якої Донецька та Луганська область матимуть особливі права:
– Те, що є порозуміння, не означає, що відповідні закони прийме український парламент. Той факт, що Порошенко підписав документ у Мінську, це радше декларація його політичної волі. Росія не перестане вимагати від України, аби та перетворилася на федерацію, а це все нагадує вимоги Гітлера до Польщі у 1939 році.
«Насправді, ми досі не знаємо, яку роль зіграє це порозуміння у залагодженні конфлікту на сході України. І чи воно щось значитиме для зупинення російської агресії», – говорить радник президента Польщі з міжнародних питань професор Роман Кузняр:
– Не можу так оцінити. Чи ці переговори пройшли гірше, ніж передбачалося, чи краще, що чиясь перемога чи чиясь поразка. Добре, що цей крок – зустріч сторін – був зроблений. Проте залишається стільки запитань та нерозв’язаних проблем, що я був би обережним з оцінкою ваги цього порозуміння для подальших подій.
На думку політолога, Європа, підписуючи новий документ з Путіним, не сподівається сліпо, що вже цього разу він нарешті дотримається своїх зобов’язань:
– Звісно, ми не можемо довіряти Путіну, бо знаємо – він не є людиною, яка виконує свої обіцянки. Натомість, буває так, що навіть нечесний політик чи дипломат виконує підписані гарантії, адже це у його інтересі. Путін дотримуватиметься зобов’язань, якщо Європа займе однозначну позицію щодо Росії та якщо продовжуватиме тиснути на Кремль. Хоча, я переконаний, у довшій перспективі Путін не перестане шкодити Україні. І це питання до українців – як вони будуть цьому протидіяти.
Якою ж має бути українська відповідь – зосередитися на реформах і змінювати країну чи далі намагатися отримати летальне озброєння від західних країн? Професор Кузняр вважає, що потрібен комплекс і військових, і адміністративних зусиль:
– Не є так, що треба зосередитися або на війні, або на реформах. Потрібне і одне, і друге. Україна повинна мати можливість захищати себе від агресії, якщо агресія продовжиться. І укріпляти себе зсередини, а цього не можна зробити іншим способом, ніж провести економічні та політичні реформи. Без цього Україна не стане здоровою країною, а тиск Росії може витримати лише нормальна, здорова країна. Українці самі з більшою охотою будуть захищати свою державу, якщо знатимуть, що у них є безпечне майбутнє. Україна фактично втратила 20 років свого існування, залишаючись напівколонією росіян, напівколонією олігархів. Те, що відбувається зараз – це ціна за брак суб’єктності та занедбання своїх проблем.
Деякі європейські медіа намагаються подати результати Мінська як майже перемогу Заходу. Чи не заохотить це поодинокі європейські країни оголосити, що час санкцій минув і можна повертатися до звичайного бізнесу? Роман Кузняр переконаний, якщо бунт у ЄС і почнеться, то однак не найближчим часом:
- Не знаю-не знаю, це представники ЄС, які зібралися на саміт вже сьогодні будуть приймати рішення та давати оцінку ситуації. Проте хочу підкреслити, що всі останні репліки Меркель та Олланда є дуже гострими, Франція та Німеччина вже краще усвідомлюють, з ким мають справу. І вони розуміють, що дорога до миру є далекою, зараз бачимо тільки її початок. Європейці не є настільки наївними та забудькуватими, аби так швидко пробачити Росії та знести санкції.
Чи є європейці наївними та чи мають добру пам’ять, питання дискусійне. За останніми інформаціями, у французьких урядових колах відновилася дискусія про продаж Містралів Росії. Як зауважують польські експерти, Європа досі не може вийти з логіки «бізнес як завжди» з Росією, та все сподівається, що можна дипломатичними зустрічами загасити пожежу війни.
Олена Бабакова