4 і 5 вересня в Китаї відбувся саміт Великої двадцятки, тобто 19-ти найбільших економік світу та Європейського Союзу. Переговори були присвячені способам активізації глобальної економіки, проте, в повідомленнях ЗМІ переважали теми, порушені при нагоді двосторонніх розмов у кулуарах. Президент США Барак Обама зустрівся в Китаї з президентом Росії Владіміром Путіном, канцлерка Німеччини Анґела Меркель – з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом. Проте, мабуть, найважливішим персонажем саміту був господар зустрічі, президент Китаю Сі Цзіньпін. Китайська влада хвалилася, що відіграє провідну роль у світовій економіці. Безперечно, в цьому чимало пропаганди, але є й частка правди – вважає експерт Центру студій Польща–Азія Серґіуш Прокурат.
– Так, справді, роль Китаю зростає у світовій економіці, а китайська пропаганда хоче показувати значення щораз важливішої позиції Китаю у світовому політично-економічному центрі. Це було видно хоча б у спробі применшення чи неполадках з командою Барака Обами. Я нагадаю: американського президента не привітали так, як прийнято вітати голів держав, з червоним килимом з-під літака. Не допущено до нього представників його власної американської преси – бо в Китаї такі звичаї. Обама почувався незручно, але знав, що таке буває, коли саміти організують різні країни. Щодо значення Китаю – воно є щораз більшим, зокрема, тому, що Європа знаходиться під тиском «брекзиту», економічних проблем та імміграції, а США зайняті президентськими виборами, які відбудуться незабаром.
На думку експерта, прагнення Китаю здобути перевагу в регіоні вестиме до численніших вимог, передусім на території Азії, зокрема на Південно-Китайському морі. На саміті Великої двадцятки президент Китаю Сі Цзіньпін говорив, що його країна хоче менше протекціонізму, а більше багатосторонньої дипломатії, тобто так званого мультилатералізму, – щоб легше вирішувати глобальні проблеми, ніж у вужчому ґроні наймогутніших країн. З другого боку, китайська економіка потребує багатовимірності; вона зазнає кризи, та одночасно змінюється. Піднесення вже не спирається на дешеву робочу силу та експорт.
– Насправді Китай не хотів потрапити в так звану пастку середнього прибутку й зупинитися на рівні, з якого важко вийти на рівень розвинутих економік, де найважливішими є послуги, продукти з високим ступенем переробки та нові технології. Як здається, Китай у своєму економічному розвитку наслідує Японію та Південну Корею, – поки що, цілком успішно. Причому, темою дискусії є те, чи Китай – поки досягне повного економічного розвитку – просто, не постаріє. Це могло б ускладнити, а навіть зробити неможливими плани наздогнати США під оглядом розміру ВВП пер капіта, тобто заробітку на особу. Бо, як відомо, загально – Китай уже, мабуть, давно випередив США і став першою економікою світу.
Попри сподівання на компроміс, під час саміту Великої двадцятки не досягнуто російсько-американської домовленості у справі Сирії. В кулуарах президенти обох країн обговорювали конфлікт на Близькому Сході. Експерт аналітичного центру WiseEuropa Адам Бальцер звернув увагу на головні розбіжності між Росією і Сполученими Штатами. За його словами, дуже часто зустрічаються і обговорюють різні вирішення відносно Сирії міністр закордонних справ Росії Лавров і державний секретар США Керрі. З’являються повідомлення, що порозуміння вже дуже близько, проте, в деяких справах воно є досить загальним, а потім виявляється, що його зовсім немає.
– Основні розходження полягають у тому, що американці навіть готові погодитися, щоб у перехідний період президент Сирії Асад, якого рішуче підтримують Росія та Іран, залишався на посаді. Пам’ятаймо – масштаб підтримки окремих сил у цьому конфлікті не є однаковим. На території Сирії дислокуються російські солдати – і морські сили, і авіація, й сухопутні війська, наприклад, артилерія. Дуже багато солдатів – найманців і добровольців з Ірану або законтрактованих Іраном, які походять з Іраку, Афганістану, Гезболла з Лівану. Росіяни неспроможні сказати чітко, що Асад на тимчасовій основі а опісля мусить відійти. Американці очікують ствердження, що Асад є частиною проблеми і має бути відсторонений. Протягом останніх кількох років він своєю політикою істотно вплинув на створення так званої Ісламської держави і на радикалізацію в Сирії. Друга справа – росіяни використовують аргумент, що на боці опозиції проти Асада – різні сили, серед яких ісламісти, зокрема пов’язані з Аль-Каїдою. Це дає їм привід поставити всіх в один ряд: мовляв, ми бомбардуємо всіх, бо приймаємо, що серед них є пов’язані з Аль-Каїдою.
Позиція Росії в Сирії зміцнюється, проте, не можна сказати про рішучу перемогу на цій території – вважає експерт.
– Не можна цього сказати, бо тривають запеклі бої в Алеппо, зараз сили Асада мають перевагу, але побачимо, як закінчиться ключова битва. До війни це було найбільше місто в Сирії, положене в ключовому стратегічному місці. Наступна справа – у центральній частині країни триває контрнаступ опозиційних сил. Новим є те, що до Сирії ввійшли турецькі сили, таке відбулося вперше. Їм вдалося відіпхнути від кордону так звану Ісламську державу, відрізати доступ до кордону між Туреччиною та Сирією, і вони рушили дальше. Далі є сили Асада – у вузькому коридорі між Алеппо і рештою території під контролем Асада. Це ускладнює порозуміння: є зовнішні актори: крім Росії і США – Саудівська Аравія, якоюсь мірою – Ізраїль, Іран, та багато інших усередині. Щоб цей конфлікт закінчився мирним порозумінням, треба, щоб хтось здобув рішучу перевагу, або щоб обидві сторони настільки втомилися конфліктом, що визнають неспроможність здобути перевагу.
Це найкривавіший конфлікт у світі, в ньому щомісяця втрачає життя в середньому 5 тисяч людей – додав польський експерт Адам Бальцер. Як він зазначив, Туреччина зацікавлена перш за все тим, щоб заблокувати курдів на території Сирії.
– Також сталися зіткнення з курдами та арабськими й тюркменськими силами, які співпрацюють з курдами. Проте, досягнуто крихкого перемир’я і головний турецький удар спрямовано на так звану Ісламську державу, яка теж є загрозою, останнім часом організувала теракти в Туреччині. Кажучи про взаємини Туреччина–Росія–США слід мати на увазі, що ця операція відбувається з американською підтримкою, без цього набагато важче було б її провести. Росія на це погодилася, але головну роль допомоги Туреччині відіграють США.
Тимчасом, інформаційні агентства цитують російського президента, який заявив про можливе порозуміння зі США, вже найближчими днями, у справі обмеження насильства в Сирії.
PR1,PR24,IAR/Н.Б.