35 років тому, у ніч з 12 на 13 грудня 1981 року, комуністична влада Польщі прийняла рішення про запровадження воєнного стану в державі. Метою цієї операції було збереження влади комуністів і заблокування демократичних процесів.
У державі оголошено комендантську годину, вимкнено телефонний зв’язок, а засоби масової інформації – воєнізовано. Тисячі поляків емігрували, мільйони - залишилися жили у страху і приниженні. Згодом, після 1989 року, обличчя воєнного стану генерал Войцєх Ярузельський пояснював, що змушений був діяти в стані «вищої необхідності», а рішення про введення воєнного стану прийняв побоюючись погроз щодо збройного втручання сил Варшавського договору. Однак з документів, які дослідили історики виникає, що влада Радянського Союзу не планувала вводити військ на територію Польщі.
Обшуки та арешти діячів «Солідарності» розпочалися вже першого дня воєнного стану. Була припинена діяльність усіх організацій, об'єднань і профспілок. Страйки і масові протести були заборонені. Там, де все-таки спалахували спонтанні акції спротиву, негайно реагувала міліція і військо. Так було під час пацифікації шахти «Вуєк», де 16 грудня вбито 9 гірників, а 20 отримали поранення. На основі спеціальних списків відбувалися арешти осіб, які в оцінці влади могли становити загрозу для комуністичного режиму. На цьому списку були не лише діячі опозиції, але також представники культури, науки, духовенства. У період воєнного стану, в цілому, інтерновано понад 10 тисяч осіб.
Символом боротьби і опору стала підпільна радіостанція «Солідарність», яка попри той факт, що влада глушила сигнал, продовжувала звучати в різних містах Польщі, зокрема у Варшаві.
«Солідарність» не закликала до проведення генерального страйку, але у деяких підприємствах проходили спонтанні протести, які міліція і військо брутально пацифікували.
Воєнний стан у Польщі був скасований щойно 22 липня 1983 року. Забрав життя понад сотні осіб, тисячі емігрували, десятки тисяч опинилися за ґратами, тисячі зазнали репресій, втратили роботу. Воєнний стан спричинив величезне спустошення, а відвічальні у його запровадженні так і не відповіли за свої вчинки
У 2008 році після слідства Інституту національної пам’яті, розпочався процес 9 осіб, членів Військової ради національного порятунку та Державної ради Польської народної республіки. Обвинувачення поставлено, зокрема, генералам Чеславу Кіщаку та Флоріану Сівіцькому. Натомість генерал Ярузельський був звинувачений в комуністичному злочині, який полягав у тому, що керував він злочинною організацією. У суді генерал підкреслив, що всю відповідальність він бере на себе.
Однак, судові процеси були затяжними. У випадку головних обвинувачених генералів Ярузельського і Кіщака вони неодноразово переносилися через їхній стан здоров’я. У результаті обидва вони уникнули відповідальності. Войцєх Ярузельський помер у 2014 році, а Чеслав Кіщак у 2015р.
І щойно багато років після демократичних змін, в 2011 році Конституційний суд ухвалив, що постанова про введення воєнного стану була незаконною.
IAR/Л.І