У неділю вулицями Москви та інших російських міст пройшов марш пам’яті Бориса Нємцова. 27 лютого минули два роки від вбивства цього опозиційного політика. Як каже Катажина Хімяк з польської організації «За вільну Росію» Нємцов був опозиціонером в широкому значенні цього слова:
- Без сумніву, він був одним з чільних представників демократичної опозиції в Росії. Причому, Нємцов не був опозиціонером в такому вузькому сенсі – тобто противником влади Путіна. Він справді хотів змінити Росію на європейську, демократичну країну, в якій діє правосуддя, з якою Європейський Союз, Польща, могли би співпрацювати. Він відкрито засуджував анексію Росією Криму, а також - війну в Україні. Нємцов був нашим союзником.
Два роки після вбивства Нємцова, Москвою пройшов марш пам’яті політика. В пам’ятній ході, яка відбулася в неділю 26 лютого, за різними даними взяли участь від 14 до 20 тисяч людей. Як каже кореспондент Польського радіо у Москві Мацєй Ястшембський, москвичі мали відвагу вийти на вулицю:
- Це досить велика кількість людей, тим паче, якщо візьмемо до уваги, що в останні два-три роки, а точніше після 2012 року, коли Владімір Путін вкотре засів на Кремлі, кількість учасників демонстрацій та маршів опозиції систематично зменшувалася. Тому недільний марш пам’яті Бориса Нємцова – це теж демонстрація незгоди на політику Кремля та дії Владіміра Путіна. Як мені казали учасники, Путін сіє у суспільстві ненависть, і ця ненависть призвела до вбивства Бориса Нємцова. Не важливо, насправді, чи це було замовлення когось з Кремля, чи особисто Владіміра Путіна, або чи просто хтось дуже хотів наблизитися до кремлівської верхушки цим вбивством... Цей марш був демонстрацією спротиву. Але теж – єдності. Учасники хотіли показати, що їх багато, що вони не погоджуються на те, що відбувається в їхній країні, і що їх не вдалося залякати тими обмеженнями, які поступово вводить російська влада. Звісно, понад 20 тисяч – це не 150 тисяч чи 200 тисяч, як це було в кульмінаційний момент антипутінівських протестів у 2012 році, але це більше, ніж 5 тисяч осіб, які відважились вийти на вулицю навесні минулого року.
Як каже Мацєй Ястшембський, участь у марші пам’яті взяли не тільки опозиційні політики..
- Але на цій демонстрації я зустрів теж журналістів та суспільних діячів, котрі не пов’язані з опозицією. А навіть їх можна би було – якщо вже беремося за категоризування – пов’язати з тепершіньою владою в Кремлі. Однак, вони прийшли, щоб віддати шану Борису Нємцову. Може навіть не самому політику, котрого два роки тому вбито, але – шану ідеї, яку він ніс. Тому що ця ідея, у багатьох середовищах у Росії, навіть тих, котрі не погоджувалися з Борисом Нємцовом, сприймалася як ідея відновлення РФ. Звісно, вона мала теж противників – ось хоча б таку організацію «Анти-Майдан», до котрої входять мотоциклісти, котрі тісно співпрацюють з Владіміром Путіном. Представники «Анти-Майдану» називають всіх опозиціонерів зрадниками та шпигунами і закликають їх усунути з громадського життя.
Ідея Нємцова – це передусім повага до конституції, прав людини. Борис Нємцов боровся за те, щоб у Росії шанувався закон, - говорить журналіст:
- Передусім, він хотів, щоб влада почала шанувати Конституцію і тісно її триматися під час прийняття різних рішень. Основні права, які гарантує Основний закон РФ з 1993 року, це свобода громадян та права людини. Щоб кожен міг вийти на вулицю і сказати, що він думає про різні справи, і щоб це не загрожувало – як сьогодні – карою штрафу або навіть ув’язнення. Після торішньої новелізації Кримінальногно кодексу, а точніше впровадження 212 параграфа пункт 1-ий, за участь (двічі або тричі) в нелегальній демонстрації, тобто такій, на проведення якої місцева влада не дала письмової згоди, загрожує високий штраф або одразу кара позбавлення свободи до трьох років. Цікаво, що проведення маршу пам’яті Бориса Нємцова збіглося у часі зі звільненням з карної колонії Ільдара Дадіна. Дадін – це опозиціонер, котрий був перший засуджений за цим новелізованим кримінальним кодексом. Йому засудили три роки колонії за те, що він взяв участь у антипутінівських демонстраціях, котрі не отримали згоди місцевої влади.
Марші пам’яті Бориса Нємцова відбулися теж в інших містах Росії. Не всі були багатолюдними, - говорить Мацєй Ястшембський:
- Це не так, що чим далі від Москви, тим менше зацікавлення продемократичними маршами. У Росії є сильні центри, в яких відбуваються різні громадські ініціативи, тут організатори не бояться державних обмежень, залякувань... Є теж слабші міста. Все залежить від людей. У Петербурзі, наприклад, демонстрації відбуваються на схожому до московського рівні. Росія – це настільки велика країна, що важко сказати, аби мешканці Владивостока, міста, віддаленого від російської столиці у кілька тисяч кілометрів, дихали тим часмим повітрям і жили тими самими настроями, що й москвичі. Якщо подивимося на статистики виборів і кандидатів, які беруть в них участь, то найбільшу підтримку незалежні кандидати отримують саме у Москві та Санкт-Петербурзі.
Що два роки після вбивства Бориса Нємцова відомо про цей злочин? Що політика вбито з вогнепальної зброї, яку вбивця купив від незнаних осіб в нез’ясованому слідчими місці. Чи колись прокуратура назве мотиви вбивтсва? Як каже Катажина Хімяк, цього швидко не буде:
- Я не сподіваюся, щоб це сталося щвидко. Журналісти видання «Новая ґазєта» вказують на чимало схожих моментів вбивства Нємцова з вбивством Анни Політковської, а також – слідства у цих двох справах. Політковську вбито понад десять років тому, і досі не з’ясовано обставин цього злочину. Адвокат сім’ї Нємцових говорить, що правдоподібно, сліди вбивства політика ведуть до Чечні, а конкретніше – до президента Рамзана Кадирова. Але російська прокуратура навіть не викликала того на розмову у справі слідства. Це свідчить про винятковий статус самого Кадирова і Чеченської республіки. Якщо це виявиться правдою, а багато що на це вказує – і походження безпосередніх вбивць, і активність інших осіб, яких не вдалося затримати і яким вдалося втекти за кордон з допомогою цієї ж чеченської влади... Ймовірно, Кремль, котрий розуміє особливий характер Чеченської республіки, її боїться, і якоюсь мірою захищає. Адже сам характер і місце вбивства (перед будинком ФСБ) показує, що це могла бути теж демонстарція сили чеченської влади перед Кремлем.
Polskie Radio 24/Яна Стемпнєвич