10 квітня минуло 7 років від найбільшої трагедії в історії Польщі після 1989 року. У катастрофі ТУ-154М, що розбився поблизу Смоленська загинули всі пасажири і екіпаж літака, 96 осіб, у тому президент Польщі Лєх Качинський разом із дружиною, останній президент Польщі у вигнанні Ришард Качоровський, низка високопосадовців країни, громадських діячів та представників духовенства. Польська делегація прямувала до Катині на урочистості задля вшанування пам’яті жертв масових вбивств поляків скоєних офіцерами НКВС у 1940 році. Попри плин часу, причини смоленської катастрофи досі залишаються невідомими.
Дата 10 квітня 2010 року ділить новітню історію Польщі на період «до» і «після» катастрофи, оскільки жодна з європейських країн, в один момент, не втратила, так як Польща, президента, керівників усіх видів Збройних сил Польщі, високих представників парламенту країни і духовенства. Делегація з Польщі прямувала до Катинського лісу, де спочивають останки польських громадян, які були вбиті наказом Сталіна. Президентський літак розбився готуючись до посадки, але що конкретно стало причиною авіакатастрофи – досі точно не відомо. Відомо, що цього дня була дуже погана погода, аеропорт «Сєвєрний», де машина мала приземлитися - увесь був у тумані. Але відомо теж, що поведінка працівників російського аеропорту – була непрофесійною.
Російський Міждержавний авіаційний комітет під проводом Тетяни Анодіни у своєму рапорті щодо Смоленської катастрофи всю відповідальність за катастрофу поклав на Польщу. Польща, природно, теж вивчала причини катастрофи, зокрема під проводом комісії Єжи Міллера, проте польський рапорт про смоленську катастрофу не розходився із рапортом росіян. Більше того, це саме тодішній уряд прийняв рішення про те, щоб слідство передати росіянам. Згодом новим головою Державної комісії з розслідувань авіакатастроф став Мацей Лясек. Під керівництвом Лясека кількість нерозв’язаних справ мала зменшиться, але остаточно ніяких нових зрушень не було.
Щойно з приходом до влади партії Право і справедливітсь розслідування авіакатастрофи набрало темпів – вважає онук залиблої у катастрофі легенди польської «Солідарності» Анни Валєнтинович. Пйотр Валентинович наголошує, що тільки тепер поляки стали наближатися до правди про катастрофу:
- Ми рішуче наблизилися до правди, бо ми взагалі почали з’ясовувати причини цієї катастрофи, попередні дії були лише прикиданням. Насправді від нас приховували все те, що могло якимось чином похитнути встановлений із верху наратив, який нав’язала Росія, і що також активно намагалася підтримати комісія Єжи Міллєра. Нам говорили, що не існує записів із камер з аеропорту, що немає фотографій, окрім тих, які надали нам росіяни, тепер виявилося, що є і аудіозаписи і фотографії. Задля приховання правди про ці події залучено дуже багато осіб.
Пйотр Валентинович нагадує, що нагороджувано і росіян, і представників Польщі за їхні дії задля вияснення катастрофи, тим часом це була звичайна собі вигадка, щоб лише підтвердити фантастику, яку створювали навколо катастрофи:
- Треба пам’ятати, що наш уряд із самого початку запевняв, що співпраця з Росією ідеальна, що все відбувається як треба, і вони працюють з нами як одна спільна родина. Натомість, правда така, і нині ми це знаємо, що співпраці ніколи не було, а Росія робила те, що їй заманулося, і ніколи не думала з нами співпрацювати.
Анджей Меляк, брат загиблого під Смоленськом Стефана Меляка з Катинського Комітету, підкреслює, що сім років після катастрофи надалі не відомо, що сталося, і важко буде зазнати спокою, поки справу не буде вияснено до кінця. Анджей Меляк вказує, що Росія послідовно ускладнює Польщі з’ясування причин. І йдеться не лише про уламки розбитого літака, який донині залишається на її території:
- Справа не лише в літакові. Там вся територія на місці катастрофи абсолютно змінена. Змінено топографію місця, вирізано дерева, покладено бруківку. Уламки літака – це цвинтар наших рідних, а до нього поставилися як до металобрухту без ніякої вартості. Тим часом те, як треба було б забезпечити це місце та уламки, добре показують слідства західних установ, зокрема, що стосуються малайзійського літака, котрий збили над територією України. Ось маленька Голландія, упродовж півроку, із території, яка охоплена воєнними діями, перевезла всі елементи збитого літака, йде слідство, встановлено, що літак збила російська ракета «Бук». І це правильна робота. На жаль, росіяни легковажили попередній уряд Польщі. Натомість тепер, коли ми хочемо встановити причини трагедії, вони також не будуть з нами співпрацювати, бо це вдаряє в їхні інтереси. Росіяни завжди називали себе захисниками, але насправді вони були вбивцями багатьох європейських народів – найкращих синів Польщі, України, Угорщини, усього світу.
Анджей Меляк зазначає, що в слідстві треба уникати поспіху, а всі дії мають бути ретельними, точними і вірогідними, щоб його остаточний результат ні в кого не викликав сумнівів. Із Анджеєм Меляком погоджується колишній голова профспілки «Солідарність» депутат ПіС Януш Сьнядек:
- Минулі роки, з погляду вияснення причин катастрофи, роз’яснення цієї таємниці, є в якомусь сенсі втрачені. Те, що робила і робить російська сторона, те, що робила попередня влада в Польщі, більше нагадувало прикривання справи, ніж її з’ясовування.
Депутат польського Сейму Корнель Моравєцький, як каже, дуже хотів би, щоб ця велика трагедія дала Польщі силу:
- На мій погляд помилки, порушення були й на польській і на російській стороні. Але я вважаю, що ми повинні вийти з цього нещастя, і ні в якому разі не ділити суспільство, бо на цьому користають інші, а ми втрачаємо. Нам треба шукати правду, я дуже радію, що комісія активно працює вже півтора року. Націю не можна годувати нещастям, бо це її затруює. Нині ми послаблені, а це дозволяє росіянам нас розігрувати. Тому, наше основне завдання – дійти згоди, бо не можна годувати політичного електорату суперечками і здогадами.
Нині польську підкомісію розслідування смоленської катастрофи очолює Вацлав Берчинський. У ході дій комісія визнала, що російська сторона маніпулювала окремими інформаціями, що стосуються обставин катастрофи. А враховуючи той факт, що сім років після авіакатастрофи уламки польського літака надалі залишаються на території Росії, і Москва відмовляється їх віддати аргументуючи це своїм слідством, Польща планує звернутися з позовом проти Росії до Міжнародного Суду в Гаазі.
Л.І.