Українська служба Бі-Бі-Сі відзначає 25-ліття свого існування. На початку червня у Києві та Лондоні воднораз зустрілися теперішні та колишні співробітники Української служби Бі-Бі-Сі. 25 років тому слухачі в Україні вперше почули на радіочастотах продукт британської корпорації рідною мовою. Згодом, на жаль, люди, які приймають рішення у Лондоні вирішили закрити радіомовлення українською мовою, – залишився лише сайт Бі-Бі-Сі Україна. Під час відзначення роковин у залі готелю Fairmont Grand Hotel Kyiv на телеекрані можна було прочитати цитату довголітнього продюсера Бі-Бі-Сі Андрія Куликова, суть якої ось така: «Шкода, що припинили радіоконтент якраз у час, коли радіо стає дедалі популярнішим в Україні».
Голова Бі-Бі-Сі Україна – Ніна Кур’ята роковини присутності британської корпорації в Україні визнала доброю нагодою до проведення дебатів на тему слова, яке стало дуже відомим після започаткування Путіном гібридної війни проти України та єпропейських цінностей – фейк ньюз. У дебатах взяли участь, серед інших: Євген Федченко – співзасновник StopFake.org, Ірина Штогрін – Радіо «Свобода» та головна редакторка «Української правди» – Севгіль Мусаєва-Боровик.
Євген Федченко розповів про надбання проекту StopFake.org: «Щоб боротися з тим, що не є журналістикою, ми разом з моїми колегами започаткували проект, який використовує якраз факчекінг – модне слово сьогодні таке, яке ми не винайшли, але ми були першими, хто почав його використовувати для перевірки боротьби з пропагандою. Коли ми починали цей проект, ми не зовсім розуміли, з чим маємо справу, тобто ми бачили дуже багато симптомів, але у нас не було достатньо підстав для того, щоби сказати, з чим ми маємо справу: наскільки ця система велика, як вона збудована, про що йдеться, тобто діагноз ми не могли поставити, але ми просто це робили і накопичували, так би мовити, цей досвід, просто спростовуючи один матеріал за іншим. Просто, щоб ви розуміли, на сьогоднішній день, після трьох років робити, маємо вже понад тисячу матеріалів спростованих, а це тільки матеріали, які стосуються мейнстрімівських медіа, тобто російських телеканалів і новинних агенцій. Це не стосується соціальних мереж, це не стосується якихось вторинних ресурсів, це є дуже потужний механізм виробництва і зараз ми проводимо дуже багато досліджень матеріалу, який ми зібрали. Я можу вже сказати, наскільки це систематично збудовано, наскільки це правильно – з точки зору донесення пропагандистських меседжів – зроблено, наскільки ця робота є системною і наскільки, на жаль, багато тих організацій, які раніше ми вважали медіаорганізаціями, на сьогоднішній день залучено у виробництво і розповсюдження цих фейків, але ми все робимо з однією простою метою – для того, щоб повернути факти назад в журналістику».
Ніна Кур’ята наголосила на проблемі швидкості висвітлення новини та її перевірки:
«Було таке, що ми цілий день могли перевіряти інформацію, щоб в кінці дня з’ясувати, що насправді нічого там не сталося і або ми просто нічого не пишемо, або новина була така: „У поїзд не заходили люди у формі УПА і нічого там у пасажирів не крали”, – тобто інколи були абсолютно комічні ситуації, коли перемога полягала у тому, що ти нічого не написав. Але, щоб публіка це оцінила, треба, щоб публіка вже мала привинутий смак до хороших, перевірених новин.
Інколи в журналістиці просто драматично йде боротьба між тим, що „давайте, давайте, вже всі написали” і „давайте, все-таки перевіримо”».
Голова Бі-Бі-Сі Україна – Ніна Кур’ята звернула увагу, що вірогідність повідомлень у соціальних мережах спонукає журналістів до обережності:
«Низьку достовірність мають матеріали з соціальних мереж з неверифікованих акаунтів, а ще є тенденція робити новини з коментарів під фейсбук-постами. І цих коментарів вже точно ніхто не перевіряє, цю інформацію. Прочитаю цитату, яку написала мені Олена Голуб: „У мене склалася думка, що чим скандальніша новина, тим менше її перевіряють, щоб випадково ніхто її не спростував”».
Головна редакторка «Української правди» Севгіль Мусаєва-Боровик розповіла, як на практиці відбувається робота, пов’язана з підготуванням новини – джерело якої становить соціальна мережа. Йшлося про справу зникнення в Донецьку журналіста Станіслава Васіна:
«Ми були не останнім виданням, яке оприлюднило цю інформацію, посилаючись на пост. Ми бачили цей пост у робочому чаті, тому що ми підписані на всі оновлення, всіх людей. Ми намагалися перевірити, розмовляли з Єгором. Він пояснював, звідки в нього інформація. На той момент, коли ми отримали, коли Єгор погодився подзвонити при нас матері Станіслава і по гучному зв’язку ми отримали підтвердження, що мати не знає місця знаходження Станіслава. Ми зробили цю новину, посилаючись на пост. Водночас, ніхто не знає, яку роботу довелося провести. Адже ми не могли посилатися на матір – неправильно було б афішувати матір».
Ірина Штогрін із Радіо «Свобода» переконана, що у сучасному світі швидкого обміну інформації зростає значення класичних ЗМІ:
«Ми живемо в епоху відкритого світу, іншими словами: будь-який факт, про нього можуть повідомити буквально блискавично, в той момент, як він відбувся. І так само ми існуємо в час, коли будь-ким може бути створена неправдива інформація або цілеспрямований фейк, або дезінформація, яка також може бути блискавично поширена, ми живемо в час, коли знаходимося в лавині, в інформаційному урагані, в якому навколо нас кружляє і правда, і неправда, і те що може знищити планету, і те що може її зберегти. І роль, дозволю собі це словосполучення, класичних медіа, до яких належить Бі-Бі-Сі і Радіо „Свобода” – вона не зменшується, вона зростає, оскільки авторитет виборений роками, десятиліттями важкої роботи, наполегливої роботи перевіреної війнами і конфліктами дає не тільки досвід, дає інструменти, але дає й довіру аудиторії до того, що можуть давати такі медіа».
Матеріал із дебатів про фейк ньюз, які відбулися у день відзначеня 25 роковин Бі-Бі-Сі Україна – 9 червня 2017 року, підготував Андрій Рибалт.
Київ–Варшава