Історія 19-річного українця Павла Гриба, якого співробітники російського ФСБ виманили в Гомель, викрали й відправили в Росію, вразила цивілізоване суспільство.
У РФ українця звинувачують у підготовці теракту в одній зі шкіл міста Сочі. На даний момент його утримують в СІЗО у Краснодарі й не дають дозволу на побачення навіть із батьками.
Про умови утримання Павла Гриба і його шанси вийти на свободу в інтерв'ю Польському радіо розповів його батько Ігор Гриб.
- Пане Ігоре, чи вас, як батька, інформують про те, в яких умовах перебуває Павло і хто знаходиться з ним у камері?
- Павло знаходиться у Слідчому ізоляторі №5 міста Краснодар. Цей ізолятор – центрального підпорядкування Федеральної служби виконання покарання (рос. – ФСИН, Фередальная служба исполнения наказания – ред.). Таких установ на території Росії всього шість, зокрема, Лефортово №2 тощо. Це ті ізолятори, в яких перебувають підозрювані у політичних справах, які веде Федеральна служба безпеки РФ або інші силові структури. У яких умовах перебуває Павло, я не знаю. Коли його відвідували українські консули, задавати питання стосовно умов, хто з ним сидить у камері, було заборонено представником слідчого ізолятора, який був присутній на цих зустрічах. А остання зустріч взагалі тривала до 7 хвилин. Вона була перервана у зв’язку з тим, що представнику консульства і Павлу було заборонено розмовляти української мовою.
- Чи вам відомо, як ставляться до Павла в Росії, в СІЗО?
- Павло – інвалід з дитинства. Він потребує постійного медичного нагляду та прийому підтримуючих медикаментів, дотримання суворої дієти й розпорядку дня. Якщо ці умови не будуть виконані, його вроджена хвороба може призвести не просто до поганих, а до фатальних наслідків. Ця інформація неодноразово надавалася російській стороні. Згідно з розпорядженням Європейського суду з прав людини з українського боку в Росію їздила медична комісія для перевірки стану здоров’я Павла. У склад делегації входив професор Василь Притула, який слідкує за станом Павла з дитинства і як ніхто інший знає про його хворобу. Але незважаючи навіть на звернення ЄСПЛ, медична комісія не була допущена до сина. Крім того, ми надали російській стороні перелік ліків, які мій син повинен приймати, але російська сторона не дозволила ці ліки ані передати, ані купити. Тому робити висновки стосовно реального стану здоров’я Павла сьогодні ніхто не в стані.
- Ви не знаєте про його стан здоров’я на даний момент.
- Не знаю, насправді не знаю. В Краснодар їздила моя дружина, але дозволу на побачення з сином їй не дали. Яку він становить загрозу, не зрозуміло.
- Ви не бачили свого сина з того часу, як він зник.
- Не бачили. Лише на засіданні суду під час розгляду апеляції по запобіжному заходу, що проходив у Краснодарі, дружина бачила його по телевізору, тому що суд проходив у режимі відеоконференції.
- Пане Ігоре, зараз у Росії за ґратами перебуває понад 50 українських політв’язнів. На вашу думку, що можна зробити для того, аби українські політв’язні якнайшвидше повернулися додому?
- Павло входить у число 59 ув’язненних у Росії українців. Відокремлювати Павла від загальної чисельності буде некоректно. Громадянами України, які затримані в ОРДЛО, займається майданчик у Мінську. А політв’язнями, які знаходяться на території Росії чи тимчасово окупованого Криму, не займається, на жаль, жодна інституція, бо такого відомства немає, його не існує. Поки не буде створена така інституція або посада державного уповноваженого, який би займався цим питанням, успіху у визволенні цих громадян України не буде. Це по-перше. По-друге, потрібно залучати усі можливі засоби міжнародного впливу на Російську Федерацію: ООН, Рада Європи тощо. По-третє, використовувати нестандартні кроки, які можуть сприяти визволенню політв’язнів. Останній приклад – визволення лідерів кримськотатарського народу після втручання президента Туреччини.
- Як ви розцінюєте шанси звільнити невинних людей в рамках російського правосуддя?
- Якось адвокат Ілля Новіков, який свого часу захищав Надію Савченко, сказав: «Ми, адвокати, боремося не за звільнення підзахисного, а за зменшення терміну його утримання». Якщо людина знаходиться під слідством по політичній статті, апріорі зрозуміло, що вона буде, на жаль, засуджена. І ніякі доводи, висновки чи докази її невинності, на жаль, у російському правосудді не діють.
- Павло – наймолодший серед українських політв’язнів, йому 19 років. Чому саме він став об’єктом діяльності російських спецслужб?
- Співробітники спецслужб Російської Федерації політичними справами заробляють собі посади, звання й нагороди. Така система діяла ще за радянських часів. А звинуватити людину в шпіонажі, тероризмі чи диверсійних намірах, фабрикуючи справу – найпростіше. Крім того, спецслужби РФ постійно слідкують за соціальними мережами. Не є таємницею, що вони створили чимало липових акаунтів начебто української патріотичної спрямованості. Тому їм не складає труднощів виявляти патріотично налаштованих громадян і заводити на них відповідні справи. Павло просто опинився не в тому місті не в той час. Це міг би бути будь-хто інший.
Якщо проаналізувати інші затримання людей, то вони, звісно, усі чимось схожі по виконанню. У Павла випадок унікальний тим, що його виманювали на територію третьої країни і проводили захват начебто невідомими людьми. Напевно, вони думали, що приїде якийсь страшний бандерівець, якого вони схоплять і будуть хизуватися, що упіймали суперагента і супербойовика. Але вийшло так як вийшло.
Автор Денис Шпігов