29 січня спецпредставник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер повідомив, що Сполучені Штати Америки розпочали підготовку до передачі протитанкових ракетних комплексів Javelin Збройним силам України. Раніше офіційний Вашингтон також надавав військову допомогу Україні для боротьби з російською агресією, але за умови що таке озброєння не може бути летальним. Тепер адміністрація президента Трампа, як сказав Волкер, скасувала цю умову. Збройні сили України вже отримали наказ готуватися до прийняття Javelin на озброєння.
За словами американської сторони, йдеться про 210 протитанкових ракет і 35 пускових установок, які спроможні знищувати не лише бронетехніку, а й ґелікоптери, безпілотні та пілотовані літаки під час заходу на посадку. Однією з умов їхнього базування в Україні є заборона на виведення цих комплексів на лінію зіткнення. Це пояснюється побоюваннями Вашингтона, що це озброєння може бути захоплене російськими вояками, як це сталося з американською станцією радіоелектронної боротьби, що потрапила до рук російського війська під час боїв за Дебальцеве.
Американська військова допомога Україні не обмежиться самими Javelin. Старший дослідник аналітичного центру American Foreign Policy Council Стівен Бланк у своїй статті нещодавно заявив, що Україна має серйозну потребу в засобах військового спостереження та збору інформації, радіоелектронної боротьби для протидії російським безпілотникам та розвідці. На його думку, Києву також належить відбудувати свої Військово-морські сили. Інші речники США та НАТО закликають Україну нарощувати й власні виробництва озброєнь. Але координатор груп «Інформаційний спротив» і колишній службовець Міноборони України Костянтин Машовець в інтерв’ю Польському радіо сказав, що такі можливості України залишаються обмеженими:
– Маються на увазі останні розробки протитанкових ракетних комплексів «Стугна», «Апсар»… Але за своєю ефективністю вони поступають американським Javelin. Передача цього кінцевого виробу, а не технології з їхнього виробництва, це скоріше демонстративний крок. Ці 35 установок не «зроблять погоди». У випадку якогось наступу агресора, вони можуть лише допомогти зупинити цей наступ. Адже основою нинішньої військової стратегії Росії на оперативно-тактичному рівні залишається навала бронетанкових воєнізований частин і підрозділів, для боротьби з якими ці Javelin найбільше підходять.
Чому ж маючи розвинений оборонно-промисловий комплекс і посідаючи чільні місця в списку держав-експортерів озброєнь, Україна і досі неспроможна забезпечити всім необхідним власне військо? Військовий експерт і полковник у відставці, який займався в Міноборони України військовим плануванням Олег Жданов пояснив це засиллям в найвищому державному та військовому керівництві України старих, ще радянських традицій, кадрів і підходів. Він вжив слово «саботаж» на означення поведінки Генштабу в реформуванні українського війська.
За словами аналітика, за 4 роки війни і досі не схвалена програма розвитку Збройних сил та програма їхнього переозброєння, не створені нові бойові статути та нові підручники тактики й оперативного мистецтва, схвалена 2016 року нова концепція безпеки держави не підкріплена новою воєнною доктриною. А підписаний в травні 2016 року новий Стратегічний оборонний бюлетень, розроблений за участі фахівців НАТО, і досі лежить в столі керівників Генерального штабу без жодного руху. На доказ небажання найвищого військового керівництва України впроваджувати реальну оборонну реформу експерт навів зміст третього оборонного замовлення українській промисловості, яке, на його думку, не відповідає нагальним потребам українського війська:
– Засоби аеророзвідки, зокрема, безпілотники, лише цього року вперше з’явилися в оборонному замовленні. І їхня кількість не надто велика. І це маючи власний концерн з можливостями забезпечити повний цикл виробництва авіації та ракетних систем! На ці проблеми не звертається жодної уваги. Навіть надані Сполученими Штатами радіоелектронні станції контрбатарейної боротьби зараз всі на складах, а вояки на фронті послуговуються біноклями. Вони не мають систем розвідки та виявлення противника і взагалі, згідно з «мирним планом Порошенка», воякам заборонено відкривати вогонь у відповідь, – сказав Жданов.
На відміну від нього, Костянтин Машовець за підсумками свого недавнього відрядження на Донбас стверджує, що насправді все не так вже й погано, але погоджується із тим, що навіть за умов нинішньої позиційної війни в шанцях українському війську бракує реформ, спроможних вивести його боєздатність на сучасний рівень:
– Дефіцит тепловізорів певним чином вдалося подолати на рівні піхотних воєнізованих підрозділів та на рівні ротних з’єднань. З’являються і засоби зв’язку – вояки переходять на «цифру» та закриті канали, що забезпечує зв’язком різнорідних підрозділів, що взаємодіють на полі бою. Боєздатність, з об’єктивної точки зору зростає. Але це не є докорінними змінами. Технологічні зміни у війську мають супроводжуватися й організаційно-штатними змінами.
Західні аналітики також радять Україні змінити структуру керування військом. Так заступник держсекретаря США Джон Саллівен під час свого візиту до Києва 21 лютого закликав Верховну Раду схвалити закон про національну безпеку. За його словами, цей закон має організувати сектор оборони та безпеки відповідно до євроатлантичних принципів та забезпечити правову основу для реалізації стратегічного оборонного бюлетеню, що містить «дорожню карту» взаємодії з НАТО. Але запеклий опір цим змінам з боку Генерального штабу Міноборони України найбільше виявився у проблемі побудови Україною військово-морських сил потому, як в захопленому Росією Криму залишилося більше половини всіх українських військових кораблів, вважає Олег Жданов:
– По-перше, ми не відповіли собі на головне питання: ми морська держава? І чи потрібні нам військово-морські сили? З цього виплаває решета питань: якщо флот потрібен, то в якому складі і де програма його побудови? Сполучені Штати більше за всіх зацікавлені в тому, щоби в нас були боєздатні Збройні сили, спроможні дати відсіч Росії. Адже на пряме бойове зіткнення з Москвою ніхто на Заході не піде. Для балансування сил в реґіоні Заходу краще мати в Україні боєздатну армію, щоби Кремль розумів, що він не пройде Україну просто так. Таким чином, Україна потрібна як буферна зона для уникнення збройного конфлікту між НАТО і Росією. В разі загострення ситуації, НАТО буде нам лише підносити патрони, – переконаний Жданов.
Він скритикував плани створення так званого «москітного флоту» з легких ракетних катерів, які, за задумом авторів цієї ідеї, можуть стати мобільними засобами протидії домінуванню Росії на Чорному та Азовському морях. Аналітик вважає, що це вигідно не так військово-морській потузі України, як суднобудівним заводам, кінцевим власником яких вважається нинішній президент України Петро Порошенко. Олег Жданов нагадав, що в Миколаєві ще за часів Радянського Союзу побудовано корабельню зі спорудження важких авіаносних крейсерів, яка здатна створювати сучасні військові кораблі. Зокрема, як сказав експерт, проданий Китаю по ціні металобрухту недобудований авіаносний крейсер «Україна» був добудований тією державою і під новою назвою «Ляо Лінь» став флагманом китайського військово-морського флоту.
Вільгельм Смоляк/Київ.