У Польщі та Україні продовжується суперечка довкола історичної політики, що стосується пошуково-ексгумаційних робіт та вшанування місць пам’яті. Масло у вогонь додав оновлений польський Закон про ІНП, що вводить, зокрема, покарання за заперечення злочинів українських націоналістів.
Однією з головних причин нинішньої польсько-української кризи в історичній політиці є розбіжності між Варшавою та Києвом, пов’язані з польськими місцями пам’яті на терені України та українськими на території Польщі. Польська сторона наполягає на відновленні пошукових робіт та ексгумацій останків польських жертв в Україні, які призупинив Український інститут національної пам’яті. У Києві це рішення пояснили знесенням пам’ятника УПА у Грушовичах та оскверненням і руйнуванням в останні роки інших українських місць пам’яті над Віслою. Минулого тижня у Варшаві відбулася зустріч польського та українського віце-прем’єрів, котрі мали обговорити, серед інших, також тему відновлення польських пошуково-ексгумаційних робіт. Однак президент Анджей Дуда висловив розчарування перебігом цих розмов, оскільки, за його словами, українська сторона взагалі не підняла цього питання.
На погляд директорки програми Відкритого європейського Фонду ім. Стефана Баторія Катажини Пелчинської-Наленч, ексгумації – це лиш невелика частина набагато більшого цілого.
«Це ціле – це спіраль, яка останнім часом рухається вниз з великою швидкістю. Рівень довіри різко зменшується і оновлений закон про ІНП став дуже негативним стимулом, погано сприйнятим в Україні. З української та польської сторони було чітке бажання розв’язати питання ексгумацій і дати позитивний стимул. Але добра воля з української сторони зникла після публікації цього закону», - каже експерт.
Натомість оглядач Якуб Мєльнік з тижневика Wprost зазначає, що у контексті польсько-українських розбіжностей потрібно звернути увагу на політичні реалії у Польщі та в Україні.
«Пам’ятаймо про те, що в Україні, згідно з опитуваннями, рейтинг президента Порошенка та керівної верхівки фатальний, довіра до влади на катастрофічно низькому рівні. Це пояснює те, чому для вирішення важких тем, наприклад з поляками, немає сприятливої атмосфери. Не думаю, що це станеться швидко, незалежно від того, чи був би оновлений Закон про ІНП, чи ні. Думаю, що це один з набагато важливіших елементів української внутрішньої політики для влади у Києві, ніж просте рішення – сісти і домовитися з поляками», - зауважує він.
Водночас Катажина Пелчинська-Наленч не переоцінює значення історичних питань з Польщею у внутрішній політиці України.
«Для українців нині набагато важливіші історичні питання, пов'язані з Росією і вони на цьому, насамперед, будують свою ідентичність. Парадоксально, але Польща своєю політикою з великим наголосом на історії спровокувала присутність історичної перспективи з Польщею в українській нинішній політиці. Але сьогодні це не найважливіша справа в Україні. Проте у Польщі це має велике значення. Схоже, що те, що сталося із законом про ІНП та пам’ятниками, і ця двостороння ескалація, у Польщі спричинена внутрішньополітичними факторами», - вважає вона.
Якуб Мєльнік нагадує, що нові положення закону про ІНП, які, зокрема, вводять кримінальну відповідальність за заперечення злочинів українських націоналістів, були дуже негативно сприйняті не тільки в Україні, але й в Ізраїлі та США.
«Міжнародна реакція на поправки до Закону про ІНП була розгромною для польських дипломатичних інтересів і ці наслідки тривають. Треба пам’ятати, що українці зосереджуються на формуванні своєї ідентичності окремо від Росії, аби переламати те, що там насаджувалося під тиском протягом 70 років. Формування неросійської української ідентичності дуже пов’язане з пам’яттю про УПА, яка для українців була організацією, що боролася з російським домінуванням, натомість у Польщі її вважають злочинною. Тому ці речі між собою не поєднуються. Не забуваймо також, що над Віслою нині живе і працює понад мільйон українців і на людському рівні проблем у відносинах немає», - каже оглядач.
Катажина Пелчинська-Наленч підкреслює, що у порівнянні з ізраїльською реакцією, українська реакція була поміркованою, зважаючи на те, що написано у новому законі про так звані українські злочини. Нагадаю, у теперішній формі документа написано про «дії, вчинені українськими націоналістами у 1925-1950 роках, що полягають на використанні насильства, терору та інших форм порушення прав людини щодо окремих осіб і груп людей». Також зазначено, що «такими злочинами була участь українських націоналістів у знищенні євреїв і вчинені ними вбивства громадян ІІ РП на Волині і у Східній Малопольщі».
«По-перше, використано географічні назви щодо сучасних українських земель у категоріях ІІ Речі Посполитої. Це надзвичайно конфліктний та суперечливий спосіб, особливо в офіційному документі. Ці українські злочини згадуються і їм надається непропорційне значення щодо згаданих тут же німецьких та радянських злочинів. Так, ніби не було подібних злочинів, вчинених представниками інших національностей в регіоні. На українцях надто непропорційно зосереджена увага. Якщо цей закон у цій формі набуде чинності, то українські учені, експерти та навіть політики можуть у Польщі підпасти під його дію, а відтак їм офіційно висунуть звинувачення у вчиненні злочину за висловлення поглядів, які для поляків є применшенням українських злочинів проти польського народу. Це, безсумнівно, перекреслює можливість нормального польсько-українського історичного діалогу. Історичні питання не повинні оволодіти цілими польсько-українськими взаєминами. Це веде до згуби. Історія важлива, але вона має мати своє місце», - переконана вона.
Тому набуття чинності цих поправок у нинішній формі буде фатальною звісткою для польсько-українських відносин, які й так останнім часом не найліпші, - застерігають експерти. А втім, політики над Віслою все частіше говорять про можливі зміни в українській частині оновленого Закону про ІНП, який підписав і відправив на додаткову перевірку до Конституційного суду Анджей Дуда. Нещодавно стало відомо, що очільник польської держави опротестував поданні до КС положення закону із зворотами «українські націоналісти» та «Східна Малопольща». То ж залишається сподіватися на свідомість тих людей, які приймуть остаточне рішення щодо форми цього гучного польського закону, - наголошують оглядачі.
PR3/Т.А.