Найважливішим результатом ракетної атаки проти сирійського режиму є вимушена згода Кремля на знищення своєї техніки і загибель своїх вояків, вважає київський політолог Віктор Небоженко. Він переконаний, що на погрози та прокльони Заходові та Сполученим Штатам з боку Москви зважати не варто, бо вони розраховані на російського телеглядача, а не на допомогу сирійському союзникові. Так само буде в разі загострення збройного конфлікту на Донбасі, вважає експерт. Він не виключив оскаженілої істерики Кремля в разі витіснення міжнародними миротворчими силами сепаратистських режимів самопроголошених Донецької та Луганської республік. Але Путін не стане заради цих псевдодержавних утворень іти на прямий конфлікт із Вашингтоном. Це означає, що Захід може сміливо надавати воєнну допомогу Україні у її війні на Донбасі. Адже, як і у випадку із Сирією, Кремль вже чотири роки доводить цілому світові, що російського війська в Україні і на Донбасі немає. А отже, нема і причин, як і у випадку з Сирією, для міжнародного конфлікту із Заходом в разі його втручання в ситуацію, вважає Віктор Небоженко.
Своєю чергою, генерал запасу і військовий дипломат Петро Гаращук переконаний, що Захід розглядає агресію Кремля проти України і воєнну підтримку Москвою одіозного режиму сирійського диктатора Асада, як брутальне порушення міжнародного права.
– На мій погляд, є прямий зв’язок між цими двома агресіями. Росія, як міжнародний терорист, порушила все, що тільки можна порушити, коли анексувала українську територію, і продовжує війну на сході нашої держави. І зараз західні країни трошки просинаються в цьому плані і не дозволяють російському агресору панувати в світі й обмежують його нанесенням таких ударів.
Президент України Петро Порошенко написав на своїй сторінці у Facebook, що розглядає «точковий удар міжнародної коаліції проти об’єктів військової хімічної інфраструктури режиму Асада як вимушений, але виправданий крок». Порошенко вважає це справедливою відплатою за хімічну атаку 7 квітня урядового війська Асада за підтримки російських військових проти бунтівного сирійського міста Дума, що спричинилася до десятків жертв серед цивільного населення.
Натомість, чимало українських експертів відзначають, що ракетний удар по Сирії був радше демонстративним, ніж нищівним для підтримуваного Москвою режиму. Російському президентові Путіну офіційний Вашингтон фактично дав зберегти обличчя в Сирії, вважає політолог Максим Ялі. У своїй статті в українській пресі він нагадав, що не надходило жодних повідомлень про шкоду для боєздатності урядового війська Асада, чи про загибель російських військових радників. А отже, і очікувати відповіді Кремля у вигляді загострення ситуації на Донбасі не варто. А якби таке загострення сталося, то це було би тільки на шкоду Україні, бо спричинилося би до значних людських жертв і до поховання переговорів про миротворчу місію на Донбасі.
Український політолог Павло Рудяков взагалі вважає ракетний удар по Сирії ледь не ознакою військово-політичної перемоги Москви:
– На ситуацію в Донбасі цей сирійський спалах напруженості і ракетно-бомбові удари на вплинуть. Принаймні, не вплинуть безпосередньо. Чекати якоїсь військової відповіді з боку Росії не варто ані в нас, ані в Сирії. Бо в такій відповіді немає потреби. Росія досягла тих цілей, які ставила перед собою. Іти проти американців вона не може. Але якісь червоні лінії в Сирії вони накреслили і американці на ці лінії зважують, вони їх не перетнули.
Тим часом, у Міністерстві закордонних справ України ймовірність завдання Росією удару по Україні на тлі останніх подій у Сирії вважають доволі імовірною. Заступник міністра закордонних справ України Василь Боднар наголосив на непередбачуваності поведінки Кремля і закликав «готуватися до найгіршого». За його словами, українські дипломати заходилися змістити фокус уваги світової спільноти з подій у Сирії на Україну із тим, щоби всім світом відбивати можливий удар з боку Росії. При цьому, як зазначив Боднар, Україні доведеться відбивати цей удар фізично, а Захід «матиме робити це політично і заангажовувати світову протидію агресору».
Бути напоготові радить офіційному Києву і співголова громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгірьов. На його думку, немає жодних підстав для заспокоєння:
– Фактично, Сирія використовується як полігон для протистояння двох супердержав у момент створення, чи протидії створенню біполярного світу. Росія намагатиметься посилювати напруження і на сході України, і в Сирії, робитиме такі кроки, щоби побудувати такий собі сучасний берлінський мур, задля збереження імперії.
Крім того, сирійська і донбаська криза вигідна Кремлеві ще й для тиску на Захід, який, як вважає експерт, Москві вже вдалося значною мірою роз’єднати і послабити своєю газовою корупцією. Адже далеко не всі ключові держави взяли участь у міжнародній коаліції, яка вчинила відплату за застосування в Сирії проти цивільних хімічної зброї:
– Неучасть в коаліції Німеччини і Туреччини – це перший тривожний дзвоник, що Росія таки досягла своєї мети. Туреччину купили коштом газогону «Турецький потік». Усі ті розмови про загрозу для України газогону «Північний потік-2», це був такий собі «білий шум», який мав на меті відволікти увагу від будівництва «Турецького потоку». Туди йдуть дві нитки: одна безпосередньо до Туреччини, а інша – в країни Європи. Це і є загроза, бо Росія досягла своєї цілі – внесла розкол в єдність Сполучених Штатів і наших європейських партнерів. Росія також створила певну коаліцію всередині Сирії, віддавши Туреччині на відкуп певні території.
Але, в кожному разі, ракетний удар по Сирії став приниженням Путіна на світовій арені і далі можна очікувати посилення тиску Заходу на Москву із тим, щоби примусити її вийти з окупованого Криму та Донбасу, вважає директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський:
– Тут може бути дві ситуації: або Росія піде на компроміс у справі Донбасу та Криму, або Путін ще більше обізлиться і влаштує останній пшик. Тобто, почне якийсь наступ, – вважає експерт.
Водночас, він зазначив, що можливості для такого наступу в Путіна суттєво обмежені. Адже наступ силами тих двох корпусів, що вже розгорнуті на окупованій частині Донбасу не може бути ефективним через значно більший потенціал українського війська. А відкрита участь російської артилерії, ракетних військ і авіації спричинить визнання Росії стороною конфлікту і втрату нею права «вето» в Раді Безпеки ООН. А тоді вже ніхто не буде питати в Москви, чи потрібні на Донбасі миротворчі сили і яким має бути склад тих сил.
Вільгельм Смоляк