У розвиток російської анексії Криму і аґресії на Донбасі, Москва створює для України нові проблеми через посилення своєї військової присутності на Азовському морі. Блокада торговельних морських шляхів і затримання росіянами українських суден з арештом їхніх екіпажів тривалий час залишалися без належної реакції з боку офіційного Києва. Але останнім часом ситуація стала змінюватися, і в Україні заговорили про загрозу воєнного вдирання російського війська на українські території з боку Азовського моря. В такий спосіб Москва може прагнути пробити суходільний коридор до Криму і примусити Київ відновити постачання дніпровської води на півострів, вважають опитані експерти.
Напруження ситуації на Азовському морі було спровоковане Росією після будівництва мосту між незаконно анексованим Москвою Кримом и материковою частиною російського азовського узбережжя навесні цього року. Торговельні судна, що прямують до українських портів на Азові в Маріуполі і Бердянську росіяни примушують зупинятися і днями чекати дозволу на прохід під цим мостом. Останніми тижнями українська сторона зафіксувала непоодинокі випадки блокування морськими частинами Федеральної служби безпеки Росії українських суден та рибальських катерів. Президент України Петро Порошенко висловив стурбованість цією ситуацією і заявив про необхідність готуватися до відсічі можливої аґресії Росії з боку Азовського моря:
– Ми бачимо, що це робиться для того, щоби заблокувати порти України на Азовському морі, здійснити ескалацію напруги. Не виключена воєнна атака на Маріуполь, де здійснюється експорт продукції чорної металургії та інші порти Азовського моря.
Але догляд суден на цьому морі, як сказав помічник голови Державної прикордонної служби України Олег Слободян, є абсолютно законним з точки зору права, бо Київ і досі не скасував морську угоду з Москвою і Азовське море і досі є морем внутрішнього користування України і Росії:
– Це саме ті домовленості, які були досягнуті 2003-2004 року після Тузлинського конфлікту. До цього статус Азовського моря жодним чином не був визначений. І саме 2004 року була підписана угода про співпрацю між Україною і Росією в Азовському морі та Керченській протоці. Ця угода діє і нині. Вона визначає статус Азовського моря як статус внутрішнього моря двох країн. Там є пункт, який передбачає проведення демаркації та делімітації кордону в Азовському морі та Керченській протоці, але за згодою сторін. Відповідно, нині ця угода є чинною. Але згоди сторін щодо демаркації, зрозуміло, що не варто чекати. Переговори про це активізувалися ще 1996 року, але завершилися нічим 2012 року. На жаль, всі пропозиції української сторони щодо позначення кордону на Азові та в Керченській протоці російська сторона відкинула.
Нинішня поведінка Росії є ще й наслідком незаконної анексії нею Криму, до якого після цього українська сторона перестала транспортувати прісну воду з Дніпра. Побудований росіянами міст до Криму обурив міжнародну громадськість, яка не визнає анексії півострова Кремлем. І цей міст неспроможний задовольнити левову частку потреб Криму в найнеобхідніших ресурсах для господарювання, вважає колишній голова Донецької обласної адміністрації Павло Жебрівський:
– Якщо минулого року Крим зібрав врожай зернових у 31,6 центнера з гектара, то цього року – 16,4 центнера. З кожним роком це буде погіршуватися за відсутності води і суходільного коридору до Криму. Путін хоче натиснути на Україну, щоби отримувати воду для Криму. Тому від блокує Маріуполь і Бердянськ. Особливо це боляче для Донецької області, бо в Маріуполі працюють два великі металургійні заводи. Після побудови "кримського мосту" судна, що йшли до тих портів були змушені зменшувати тоннажність і розбирати мачти, щоби пройти під тим мостом. Сьогодні там зупиняють практично всі кораблі.
Військовий експерт, колишній службовець українського Генштабу Олег Жданов впевнений, що офіційний Київ значною мірою сам винен в погіршенні ситуації на Азовському морі. Перш за все, він покладає провину за це на українську дипломатію:
– Події на Азовському морі керівництво країни зводить до внутрішнього питання. Ми на сьогодні ще не поінформували світову спільноту ані офіційною нотою протесту до Росії, ані міжнародний кримінальний суд, ані ООН про порушення Москвою морського міжнародного права. Отже, ніхто в світі навіть не уявляє собі, що відбувається в акваторії Азовського моря.
Тим часом, як свідчить українська військова розвідка, Росія насичує Азов військом і бойовими кораблями. Представник головного управління розвідки міністерства оборони України Вадим Скібіцький не виключив, що це може бути підготовкою до воєнної аґресії. Але Азовське море є невеликим і неглибоким, тому там обмежені можливості для масштабних воєнних операцій, і Росії доводиться здебільшого демонструвати силу і лякати нею Україну:
– Дуже активні дії розпочалися в травні 2018 року. На сьогодні за нашими даними воєнної розвідки, близько 40 катерів, бойових кораблів застосовує РФ в акваторії Азовського моря. Два ракетні катери були навіть перекинуті з каспійського моря. Взяті під контроль всі морські шляхи цивільного судноплавства, які прямують до наших портів у Бердянськ й Маріуполь через Керченську протоку. Крім того, вони дуже активно почали контролювати все, що діється в Азовському морі, і всю прибережну зону в Азовському морі. По лінії міжнародних аґенцій Росія проголошує якісь район закритим для проведення навчань. Минає три дні, але жодного навчання не проводиться. Це скероване на дестабілізацію мореплавства і промислового вилову риби в Азовському морі.
Скібіцький не виключив, що у відповідь на аґресивні дії Москви, Київ може вдатися до супроводження цивільних суден на Азові бойовими катерами українських прикордонників. Але екс-командувач Військово-морськими силами України Віталій Гайдук вважає, що Україна неспроможна швидко побудувати потужний військово-морський флот на Азовському морі, але вже зараз може розпочати цілий комплекс симетричних заходів, щоби примусити Кремль припинити азовську блокаду України:
– Хто забороняє нашим прикордонникам також доглядати підозрілі судна? Треба підсилювати систему спостереження за надводною і повітряною ситуацією. В разі загострення ситуації і висадки десанту ми маємо вчасно виявити райони його формування і маршрути його переміщення. Десант може висадитися, коли є панування на морі і в повітрі. Виникає питання нарощування системи протиповітряної оборони. Це цілий комплекс заходів. Треба закривати райони для проведення бойової стрільби. Але проводити їх різнорідними угрупуваннями. Це і підрозділи прикордонників, і берегові сили, що можуть застосовувати зброю по надводних цілях і обов'язково - авіація. Таким чином недоліки одного угрупування можуть бути компенсовані силами іншого. Такі різнорідні угрупування і будуть вирішенням цих проблем.
Чимало інших аналітиків вважають, що військові підготовку вкрай необхідно доповнювати дипломатичним наступом. Зокрема, денонсувати в односторонньому порядку угоду з Росією про статус Азову, як внутрішнього моря України і Росії. Своєю чергою, Павло Жебрівський рекомендує офіційному Києву звертатися до міжнародної спільноти з проханням блокувати російські морські потри із тим, щоби примусити Москву розблокувати порти Маріуполя і Бердянська.
Вільгельм Смоляк