У сучасних реаліях антизахідна (проросійська) спрямованість грає важливу роль. Зрозуміти це не складно. Наприклад, скандально відомий російський телесеріал Юрія Бикова «Ті, що сплять» оповідає про інфільтрованих агентів західних спецслужб в держоргани Російської Федерації.
За сценарієм, «Ті, що сплять» - це програма іноземних спецслужб, що припускає використання раніше інфільтрованих агентів, які очікують в «сплячому режимі» команду на активні дії. Сьогоднішня Кремлівська влада через фінансування подібних антизахідних фільмів матеріалізує не тільки свої власні фобії, а й реалізовані спецоперації з інфільтрації агентів. Яскравим прикладом кремлівського варіанту такого «приспаного» є президент фонду із захисту прав людини демократії і верховенства права «Відкритий діалог» Людмила Козловська.
Фундація «Відкритий Діалог» (далі "ФОД") була заснована в Польщі 2009 року, особлива увага фонду зосереджена на найбільших країнах регіону: Казахстані, Росії та Україні. У нього діють постійні представництва у Варшаві, Києві і Брюсселі.
Хто ж така Козловська?
Людмила Козловська родом зі Севастополя (Автономна Республіка Крим). Після анексії Криму РФ 2014 року отримала російське громадянство. Громадська діячка. 2004 року була активною учасницею «Помаранчевої революції» в Україні. 2005-06 року очолювала кампанію з виведення Чорноморського флоту РФ зі Севастополя. В минулому також координаторка міжнародних проектів «ФОД» в галузі розвитку проектів і компанії «ЕС.T.Ком» (Україна). Навчалася в Польщі, де разом із львів'янином Іваном Шерстюком заснувала «ФОД». Одружена з поляком Бартошем Крамеком - громадським і політичним діячем і главою ради згаданого фонду. Він відомий, зокрема тим, що в липні 2017 року оприлюднив 16 тез з непокори владі, серед яких заклики не платити податки.
Проте, якщо копати глибше, стає зрозуміло - на самому старті своєї активної діяльності Козловська потрапила у відпрацьовану машину вербування ФСБ Росії за допомогою шантажу, компромату і тиску на бізнес близьких людей, зокрема на її брата-бізнесмена Петра Козловського. Він «зайшов» у кримський бізнес наприкінці 90-х - початку 2000-х, і цілий час його розширював. При цьому робив це не зовсім законно. Зокрема, за допомогою «потрібного» судового рішення скоїв рейдерське захоплення заводу «Маяк», що виробляє морське освітлення для російського флоту. Саме завдяки шантажу і тиску ФСБ на Козловського, ще на ранніх 2000-х роках вдалося завербувати і його сестру. Вербування Козловської підтверджує і той факт, що завод «Маяк» швидко був виключений зі списку відчудження, складений після приходу на кримський півострів «зелених чоловічків» (детальніше читайте тут): http://sevastopol.su/node/104530).
А що Крим завжди був територією, що розглядалася Кремлем як майбутній театр військових дій, то це вимагало добре підготовлених кадрів у проукраїнському середовищі. У цьому випадку шукати потрібну людину не довелося, бо Козловська вже була «агентом впливу». Для роботи в Криму їй була створена легенда-прикриття. Зокрема, в 13-річному віці вoнa нібито відкрила в Севастополі першу українську бібліотеку і ще підлітком організовувала протести під штабом Чорноморського флоту РФ на захист будівлі бібліотеки. Насправді ж, ця «заслуга» була явно перебільшеною, а інформація – сфальсифікованою. У самій бібліотеці немає жодних слідів Козловської. Вона явно привласнила чужі заслуги. Бо фактично перша українська бібліотека була створена 1998 року за підтримки української діаспори. Черговою брехнею Козловської є і те, що 2004 року, під час «Помаранчевої революції», вона брала активну участь у радикальній опозиційний організації «Чорна пора» в Севастополі. Але активісти організації заперечують цей факт.
Повернемося до захоплення Криму. Події 2014 року були реалізовані за спринтерським сценарієм. Хоча Крим і був анексований РФ, але залишилися більш важливі завдання демонтажу української державності. Це вимагало продовження роботи на материковій частині України. Для неї легендою-прикриттям послужила вже згадана організація «ФОД» і громадська діяльність, в роботі якої був використаний модний патріотичний і розкручений правозахисний тренд.
До складу фонду входять три підрозділи: Open Europe Group, що надає допомогу громадянам України в отриманні віз і посвідки на проживання (в юридичному реєстрі відсутня інформація - тільки запис, що OEG - спільний проект Open Dialog Foundation I Silk Road), Silk Road - бюро з аналізу й інформації - консалтингова компанія в сфері бізнесу на ринках «Шовкового шляху»; і сама Фундація «Відкритий Діалог». Для фінансування «ФОД» були використані бізнес-структури сім'ї Козловских (завод «Маяк», Travida Electric, польська Stateful і інші), що дуже вдало опинилися під рукою. Петро Козловський є найбільшим донором фонду і тісно пов'язаний з російською військовою промисловістю. Як брат Людмили Козловської, він пожертвував на потреби фонду 1 616 384 злотих 2012-2015 року, що становить 70 відсотків загального доходу «ФОД» в цілому (докладніше описано тут).
Те, як він діяв і діє досі в Криму і в самій Росії, майже так само суперечливо, як дії казахстанського олігарха Мухтара Аблязова або російського підприємця Наїля Малютіна, захист яких від видачі їх країнами походження були основним напрямком лобістської діяльності фонду «Відкритий діалог». Віссю бізнесу Козловського є прийняте в сумнівний спосіб, підупале державне підприємство з продукування корабельного освітлення «Маяк» у Севастополі. Пов'язані з Козловським компанії заробляють ще й на оренді приміщень. Заводські квартири були продані, а їхні орендарі жорстоко депортовані групою охоронців. З орендарями не було «відкритого діалогу», тоді як частина доходів від продажу цих квартир надходила в «ФОД». Абсолютно суперечить проукраїнському образу фонду і той факт, що продукція його основної донорської компанії через два дочірні підприємства в Санкт-Петербурзі в першу чергу орієнтовані на російські державні корабельні, що обслуговують військово-морський флот. Директори цих дочірніх компаній – серед найбільших донорів фонду. Петро Козловський не забуває піклуватися і про політичний захист. Коли Крим був під контролем України, він спонсорував ряд українських партій. А після анексії люди з його оточення цілком заволоділи севастопольським відділенням «Російської партії пенсіонерів на честь справедливості».
Слід зазначити, що цілком ймовірно діяльність фонду «Відкритий діалог» і Людмили Козловської таки втрапили в поле зору правоохоронних органів України та стали предметом ретельного розслідування.
Зокрема, про це свідчить документ Генпрокуратури, який є в редакції. В ньому йдеться про розслідування кримінальної справи щодо Козловської за звинуваченням у державній зраді, сприянні діяльності терористичної організації й фінансуванні тероризму.
Отчет о расследовании Генеральной прокуратуры Украины уголовного дела в отношении Людмилы Козловской
До того ж робота фонду може стати предметом розслідування компетентними органами Польщі. Відомо, що ряд польських депутатів вже звернулися з цього приводу до правоохоронних органів (докладніше: https://wpolityce.pl/polityka/357839-tylko-u-nas-jest-interpelacja-poslow-kukiz15-ws-fundacji-otwarty-dialog-czy-zachecanie-do-obalenia-rzadu-przez-fundacje-jest-zgodne-z-prawem). Тут слід зазначити, що особлива увага депутатів до діяльності фонду з'явилася після інформації про зв'язки фонду з ФСБ, а також отримання 2014 року ліцензії на торгівлю російською оборонною зброєю (докладніше: http://www.tvp.info/33448513/fundacja-otwarty-dialog-w-2014-roku-otrzymala-koncesje-na-handel-bronia).
Більш того стає відомо, що Козловська досі має громадянство Росії і не виходила з нього. Принаймні, про це свідчить офіційний документ - копія її паспорта, виданого Федеральною Міграційною службою Росії.
Пасспорт Российской Федерации, выданный Людмиле Козловской
На даний момент лишається відкритим питання про те, що відомо правоохоронним органам і як припинити діяльність російської «консерви» або ж «приспаних агентів» ФСБ в Україні? Крім того, виникає питання про мету, що її переслідує «ФОД».
Структура зв'язків осіб і фірм, пов'язаних з фондом, з великою ймовірністю вказує на існування «кумівства» в його діяльності. Існує імовірність, що фундація служить для відмивання грошей і лобістської діяльності в Європі. Захист фондом дисидентів із країн колишнього Союзу зі сумнівною моральністю доводить, що метою «ФОД» може бути також створення образу політичних в'язнів і «карт-бланш» східним «бізнесменам», які стоять за мільярдними фінансовими махінаціями. Такими як Мухтар Аблязов.
Без відповіді залишається ще ціла низка питань. Чи справді фонд служить тільки для допомоги українцям? Чи справді «пропутінський» бізнес інвестує величезні гроші в статутні цілі фонду? Відколи російські збройні сили стали боротися за громадянські права і свободи, чи може мета діяльності фонду зовсім інша? Однак ці питання мають бути адресовані владі, відповідальній за контроль фундації. Але очевидно, що Козловська, прикриваючись своєю правозахисною організацією, насправді - російський «агент впливу», завербований і спеціально підготовлений ФСБ для дестабілізації і розгойдування внутрішньополітичної ситуації в Україні та країнах Східної Європи. Про те, як ефективно її фонд діє з дестабілізації ситуації в країнах східної Європи, буде розказано вже в наступній публікації.
З більш детальною інформацією про Козловских і фонду «Відкритий діалог» можна ознайомитись в звіті Марціна Рея - польського експерта і журналіста, який вже кілька років публікує інформацію (https://www.dropbox.com/s/kyps6wsljcffmoc/ODFRaportR5KP.pdf) про шкідливу діяльність Росії в Польщі.
antikor.com.ua, автор Андрій Боженко/переклад з російської В.С.