В Україні офіційно триває кампанія перед президентськими виборами. Про головних кандидатів у боротьбі за президентське крісло говоритимемо з гостем Польського радіо, експертом Осередку Східних студій Адамом Ебергардтом.
Президентські вибори в Україні відбудуться 31 березня 2019 року. Серед головних кандидатів, які ведуть боротьбу за президентське крісло, є, зокрема, президент Петро Порошенко, колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, колишній міністр оборони України Анатолій Гриценко, далі Юрій Бойко, Олег Ляшко, Володимир Зеленський. Офіційно передвиборча кампанія стартувала 31 грудня, проте неофіційно, вона тривала вже давно. Як вказують експерти, елементом цієї кампанії з боку президента Петра Порошенка були дії заради створення незалежної від Москви Української православної церкви. Отже, є історична подія, яка може вплинути на результат президентських виборів. Ви спостерігаєте за ходом ситуацїі в Україні, яка ваша думка стосовно результатів опитувань щодо підтримки українців для конкретних кандидатів?
А.Е.: У нас є така загальна проблема з опитуваннями в Україні, що вони не так інформаційного, як креаційного характеру. Тут важливо, хто замовив опитування, з якими намірами, і з якою політичною метою. Але те, що сьогодні ми можемо спостерігати, це той факт, що протягом останніх тижнів зросла підтримка президента Порошенка. Тим часом, ще два-три місяці тому вона була на дуже низькому рівні. Природно, що на зростання цієї підтримки вплинуло надання автокефалії Українській православній церкві, тобто розірвання залежності від патріарха Москви та всієї Росії, і творення власної церкви. Патріотично налаштований електорат України сприймає це дуже позитивно. Друга вагома річ, - це напруження взаємин з Росією.
Чи на ваш погляд, президент Порошенко використовує антиросійську риторику?
А.Е.: Так, бо це головне на чому він може будувати підтримку для себе. Україна вже п’ять років веде оборонну війну проти Росії, веде її доволі таки ефективно попри втрату Криму та половини Донбасу, що сталося в початковій фазі цієї війни. Сьогодні ситуація на фронті «заморожена». Україна відбудувала свої збройні сили. Сьогодні Україна спроможна захищатися в ситуації конфлікту малої і середньої інтенсивності. Тобто ми не говоримо про фронтальний удар російських військ, бо такий сценарій, на теперішньому етапі розвитку ситуації, нам не загрожує. Отже, президент Порошенко старається на цьому наголошувати, він твердо грає антиросійською картою і використовує абсолютно зрозумілі емоції українців стосовно Путіна, російської влади, Росії.
Доволі непохитну підтримку має Юлія Тимошенко, а це теж неабиякий парадокс, що людина настільки сильно вплутана в колишню політику, нині з’являється, як «нове обличчя», а для декого є й символом змін.
А.Е.: У неї величезний, надзвичайно сильний політичний інстинкт, здатність вербалізувати те, про що думає суспільство. Це популізм, вона надзвичайно сильно використовує соціальну карту. Вона обіцяє низькі ціни на все, високі заробітки, з економічним успіхом, а навіть економічним дивом включно. Проте, це не так, що українці безкритично їй довіряють. Тут радше спрацьовує інший механізм: люди глибоко розчаровані президентурою Порошенка. І не без значення є той факт, що її розпізнають. Вона функціонує в українській політиці вже дуже довго, протягом останніх п’яти років трималася дещо з боку, і цих п’ять років їй дозволило розмити олігархічне минуле, її темні газові бізнеси з Росією, - усе це зійшло на задній план, і нині Юлія Тимошенко з повною силою намагається вказувати на промахи влади. Тобто, Тимошенко очолює рух незадоволених діями влади і виступає як народний трибун.
Отже, це два українські політики, які представляють політичну сцену України з усіма її вадами.
А.Е.: І Порошенко, і Тимошенко – це люди, на чиїх банківських рахунках мільярди, а не мільйони доларів. Ці люди були фундаментом епохи Леоніда Кучми, це люди, які на хаосі кінця 90-тих здобули величезні статки, і були невід’ємним елементом системи. Те, що в Україні насправді змінилося, - це суспільство. І цього достатньо, щоб примушувати політиків до певної коректи їхньої дотеперішньої поведінки, їхніх дій. Хоч, як бачимо, поки цього недостатньо, щоб змінити бізнес-політичну еліту країни.
Яка ваша думка щодо людини, про яку кажуть, що може бути «чорним конем» цих виборів – Володимира Зеленського.
А.Е.: Зеленський, це, дійсно, комік і шоумен, але й там помітна дуже сильна тінь олігархів. Це людина, яку контролює Ігор Коломойський, однин з найпотужніших українських олігархів. Він, п’ять років тому, виступив проти Росії, я не применшую його заслуг, проте в нього є конкретний бізнес, конкретні гроші, які він здобув за рахунок державного бюджету України, за рахунок України, і він, в першу чергу, людина, яка дбає за власні справи. Отже, Володимир Зеленський, - це в політиці нова людина, але я в нього не бачу жодної концепції на поліпшення ситуації України, не бачу теж ні бажання, ні готовності. Для мене, це підставлена людина, найнятий шоумен, який має виконати певну роль. На мій погляд, таке може непокоїти.
Чи на вашу думку президентські вибори в Україні можуть радикально змінити напрямок перетворень у державі? Ви сказали, що в Україні найважливіший і вирішальний вплив має тиск суспільства на політиків.
А.Е.: Так, тиск суспільства має основне значення, я б сказав: він є гарантом, чи радше надією на те, що Україна не піде в поганому напрямку. Є три головні кандидати: Порошенко, який грає антиросійською картою, Тимошенко, яка грає соціальною картою, і Зеленський, який використовує втому суспільства політиками і політикою взагалі. Яку, конкретно, політику ці кандидати до президентського крісла будуть вести, мені важко сказати. Складається враження, що і Юлія Тимошенко, і Володимир Зеленський, були б значно більш схильними поступатися Росії, що вони не займатимуть такої принципової позиції стосовно Донбасу, Криму та й не будуть твердими щодо Росії в цілому, оскільки для їхнього електорату це не так суттєво. Натомість для людей патріотично налаштованих, які підтримують президента Порошенка, - це важливо.
Jedynka/Л.І.