П'яті роковини початку збройної агресії Росії проти України збіглися в часі з відзначенням пам'ятних дат масового розстрілу демонстрантів на Майдані 2014 року. Верховна Рада провела спеціальне засідання, де президент Петро Порошенко підписав закон про внесення змін до Конституції, що закріпили прагнення України стати членом Європейського союзу і НАТО. Це стало виконанням головної вимоги Майдану, але перед Україною ще стоять й інші виклики, на які шукають відповідей українські політики і суспільство.
Виступивши на засіданні у Верховній Раді з нагоди п'ятої річниці початку збройної агресії Росії проти України 19 лютого президент Петро Порошенко зосередився на констатації підступної гібридної агресії Росії проти України в час, коли держава була неспроможна чинити опір. Порошенко заявив про незворотність курсу на рух до Європи і НАТО і відкинув можливість задоволення претензій Москви на відновлення російської імперії:
- Вбивство героїв Небесної сотні стало початком війни, яку Росія почала проти України для відновлення імперії, перегляду кордонів. Для знищення всієї системи трансатлантичної безпеки Європи і світу. Анексія Криму і окупація частини Донбасу стали прелюдією гібридної війни Москви не тільки проти України, а й проти Євросоюзу, Польщі, сполучених Штатів, НАТО, країн Балтії. Цю війну Москва розпочала тому, що в нас, в Києві на Майдані Москва програла цивілізаційну битву за Україну. Стратегічну місію вбачаю в тому, щоби гарантувати незворотність європейської і євро-заатлантичної інтеграції. Не пізніше 2023 року подати заявку на членство в ЄС і отримати план дій щодо членства в НАТО.
Проте українські політики визнають, що офіційний Київ втратив забагато часу на виконання головної вимоги Майдану. А з боку Заходу не було належного реагування на збройну агресію Росії проти України, зазначила голова парламентського комітету в закордонних справах Ганна Гопко:
- Дуже багато кроків були запізнілими. Зокрема визнання Росії державою-агресором. Ми це зробили аж на 4 році війни. Тому дуже часто, коли наші західні партнери пишуть "конфлікт", чи "криза", це тому, що ми затягували дуже багато рішень. З іншого боку і наші західні партнери, які нас переконували не спішити із законом про заборону росіянам, як громадянам держави-агресора, бути спостерігачами на українських виборах, також раніше не хотіли визнавати Росію агресором. Коли ми визнали її агресором, настають правові наслідки з відповідальності за злочинні дії і компенсації за завдану шкоду. Одного дня, коли відбудеться деокупація і реінтеграція окупованих територій, ми будемо судитися. Прецедент вже є – "Ощадбанк" України вже виграв в суді минулого року один мільярд триста мільйонів доларів в Росії за окупацію нею Криму, за втрату майна і недоотриману вигоду. Тому наш заклик – жорсткіша поведінка з Росією. Вона має платити таку дорогу ціну, щоби їй було далі невигідно продовжувати окупацію, продовжувати збройні напади і готуватися до наступу.
Крім зовнішніх викликів, Україна лишається вразливою і до внутрішніх загроз, застерегла Ганна Гопко:
- Російська агресія триває. Це в Києві, в центрі і на заході більшість людей живуть мирним життям. Нам потрібно ставати сильнішими, бо плани Кремля, як виглядає з останньої статті Суркова виглядає, що російський імперський проект лише набирає обертів. Ми бачимо, що відбувається з Білоруссю, як Москва там тисне, щоби відбулася зміна влади на контрольоване ФСБ керівництво, або поглинання країни в євразійський економічний простір. Як сказав Лукашенко, "вони дають нам нафту, а навзаєм вимагають нашу державність". Тому ми бачимо, що може бути загрозу і з білоруської сторони. Нам треба вчитися відповідати і на кіберзагрози, надто під час президентських і парламентських виборів.
- В Україні 20 відсотків людей живуть із думкою, що з Росією немає війни. Російська гібридна пропаганда з Медведчуками кумом Путіна, різними "опозиційними блоками", що мають проросійську позицію, постійно намагаються розхитати думку людей. Проросійські телеканали обстрілюють мізки людей ідеями про позаблоковий статус і нейтралітет. За ці 25 років, під час яких ми не знали куди нам рухатися, В Євросоюз, чи в Росію, спричинилися до втрати території і втрати частини суверенітету, до 11 тисяч загиблих і понад 26 тисяч поранених.
Реванш геополітичної невизначеності для України, шлях компромісів з агресором і сепаратистами – такими стали елементи передвиборчої кампанії одного з кандидатів в президенти на виборах 31 березня, лідера "Опозиційної платформи "За життя!" та екс-міністра енергетики в уряді часів режиму Януковича Юрія Бойка:
- Нам треба в першу чергу, вступати в переговори з конфліктуючими сторонами і хай за них Росія гарантує, з гуманітарних питань, звільнити полонених, відвести озброєння. А тоді переходити до політичних питань. Я не бачу як інакше. Хто ще може з ними домовлятися? Це є наша територія. Це наші люди, – сказав Бойко.
Натомість Голова правління Міжнародного центру перспективних досліджень, український кадровий дипломат Василь Філіпчук здивувався, що Юрій Бойко і досі не знає, що такі переговори вже давно тривають згідно з мінськими домовленостями.
– В мінських переговорах вже беруть участь і ті, і інші, тобто, прямі переговори Україна вже провадить і з представниками самопроголошених "ДНР/ЛНР", і з представниками Росії. Інша справа, що наразі жодної нової ідеї зі врегулювання статусу відносин України з так званими "ДНР/ЛНР" не придумано, окрім мінських домовленостей які, як виявилося, не працюють. У випадку України було ОБСЄ, але ОБСЄ є слабшою структурою у порівнянні з ООН і не має ані досить знань і повноважень. Натомість ООН саме та організація, що була створена для вирішення подібних конфліктів. Тому доцільно запровадження на Донбасі миротворців ООН, а надто багатокомпонентної місії з міжнародною перехідною адміністрацією, яка би перебрала повноваження в невизнаних утворень, через відновлення верховенства права, повернення внутрішньо переміщених осіб і організацію виборів передала владу українській стороні. Це можливо і багато випадків в історії останніх десятиліть в багатьох конфліктних зонах, де так вдавалося зробити. Але очевидно, що зараз не той момент, коли можна вдаватися до якихось системних рішень. Цей момент настане після перезавантаження української влади. Попереду президентські, а потім ще більш важливі парламентські вибори. Зараз ніхто не може передбачити, як буде виглядати українська виконавча і законодавча влада.
Тим часом, представник України при ООН Володимир Єльченко заявив, що гаяти час на очікування результатів виборів в Україні не варто. Він вважає за доцільне вже зараз готувати технічну місію ООН, яка би спромоглася зрушити проблему запровадження миротворчої місії. Єльченко вважає, що така група могла би зробити аналіз технічного та військового аспекту із тим, щоби в майбутньому предметно обговорювати процедуру запровадження миротворців у Раді Безпеки ООН.
Вільгельм Смоляк