Чинна угода на транзит російського газу територією України до ЄС спливає у кінці цього року. Але російська сторона вже другий раз поспіль відкладає тристоронні переговори за участі ЄС про подальший транзит газу. Черговий раунд мав бути одразу після президентських виборів в Україні. Проте Москва відтермінувала його на вересень.
Затягування нових транзитних угод тісно пов'язане із прагненням Кремля відмовитися від послуг української газтранзитної системи (ГТС). Для цього Москва будує газогони в обхід України – «Північний потік-2» та «Турецький потік». Вони можуть дозволити російському «Ґазпрому» постачати ті ж обсяги газу до Європи, що й зараз, не використовуючи українську трубу. Ці проблеми стали однією з тем візиту президента України Володимира Зеленського до Німеччини, зазначила на спільній із ним прес-конференції канцлерка Анґела Меркель:
– Ми вже давно виступаємо за погодження між Україною і Росією. Єврокомісар Шевчович все це супроводжує. Він проводив у Німеччині переговори і сказав, що проблема арбітражу – не єдина тема, бо треба переконатися, що наступного року буде продовжено транзит газу. Я також сказала президентові Росії, що для мене проблема транзиту через Україну є суттєвим і життєво важливим питанням. Президент Путін запевнив, що йому це відомо і що «Північний потік-2» буде неодмінно пов'язаний із забезпеченням транзиту газу через Україну.
У відповідь на це, Володимир Зеленський висловив неприхований оптимізм щодо укладення нових газових угод з Росією, але підтвердив, що і далі не сприймає газогін «Північний потік-2»:
– Тут у нас діаметрально протилежні позиції із канцлеркою, але головне, що я почув підтвердження від фрау Меркель, що наша газотранспортна система буде заповнена газом. Що стосується ризиків… Ви знаєте, що в нас закінчується контракт в кінці цього року. Але зараз ми ведемо переговори і я думаю, що найближчим часом наші групи сядуть і впевнений, що ми домовимося і ніхто Україні не буде, вибачте за такі слова, викручувати руки.
Проте зі слів виконавчого директора «Нафтогазу України» Юрія Вітренка виглядає, що Україні викручують не лише руки, і що жодної певної надії на досягнення домовленості з Москвою наразі не існує. Навпаки, перенесення Газпромом переговорів про транзит газу через Україну взимку наступного року спочатку на літо, а тепер ще й на осінь, свідчить про реальну загрозу того, що Москва може знову різко обмежити постачання газу до ЄС через Україну, як це вже було під час другої газової війни 2009 року:
– Ми вже давно попереджаємо всіх, що така криза можлива і її слід очікувати. Для цього ми закачуємо рекордні обсяг газу в підземні сховища, як і інші країни ЄС, що також закачують більші, ніж зазвичай обсяги газу. Чи буде цього достатньо, ми ще подивимося, але разом з ЄС ми маємо терміново почати тестування газотранспортних систем України і суміжних операторів у режимі, коли транзиту з Росії не буде. На жаль, сама по собі позиція ЄС не змінить позицію Росії. Це має супроводжуватися тиском Данії, яка супроводжує цей процес, а також принаймні загрозою санкцій з боку США. На жаль, самі слова Німеччини чи ЄС, що вони хочуть, щоби Україна лишалася транзитною країною – цього не достатньо.
Тим часом екс-міністр енергетики України в уряді збіглого екс-президента Януковича Юрій Бойко і адвокат Віктор Медведчук, якого називають «кумом Путіна» вже вдруге відлітають до Москви для зустрічей з главою російського «Ґазпрому». Наближений до цих проросійських політиків і партій політичний оглядач Михайло Чаплига заговорив про необхідність купувати газ безпосередньо в Росії:
– Оскільки влада не робить цього, то я бачу що поїхав Медведчук і Бойко. Поштовх може дати те, що є сторона в якої є газ і на Заході є той, хто готовий купувати цей газ. Це транзит. Якщо транзиту немає, немає і російського газу. Звичайно, що хтось має про це говорити – це або уряд, або президент. Але російська сторона теж не з кожним буде говорити. Вони чітко показали, кого вони бачать переговорниками. Сказали – Медведчук і Бойко. Оскільки вже вдруге відбуваються такі переговори, значить є сторона, з якою вони готові вести перемовини, з ким і кого вони бачать партнерами і з ким вони готові говорити на державному рівні.
Юрій Вітренко вважає все це свідченням того, як країна-агресор Росія продовжує впливати не лише на українську енергетику, а й на українську внутрішню і зовнішню політику:
– По-перше ми бачимо таких проросійських політиків, як Бойко й Медведчук, що використовують свої вліти, як шоу для їхніх виборців. Але жодного дешевого газу привезти в Україну вони не можуть, а можуть лише привезти мотузок на шию України. З іншого боку, ми бачимо, що Росія навіть таким чином впливає на політичний процес в Україні і просуває проросійських політиків.
Вірити Москві і Берліну про збереження транзиту російського газу через Україну немає жодних підстав, бо там йдеться про геть недостатні обсяги транзиту, що не перевищують 10 мільярдів кубометрів газу на рік вважає керівник «Бюро комплексного аналізу і прогнозів» Сергій Дяченко:
– В нас є дві точки припустимості експлуатації нашої ГТС в напрямку «Схід – Захід». Перша точка – це економічна доцільність. За нинішніми ставками, це десь 50-60 мільярдів кубометрів. Це б дозволило експлуатувати, покривати витрати і заробляти на транзиті російського газу через Україну. А ще є технологічний мінімум, який складає від 40 до 50 мільярдів кубометрів. Взимку, коли ми не можемо забезпечити постачання газу «з коліс», при подачі газу зі Сходу на Захід, ми не можемо відбирати його зі сховищ на заході країни у східні регіони. І тому там працює схема заміщення: на сході ми відбираємо газ з транзиту, а не заході компенсуємо ці відбори з наших підземних газосховищ. Якщо буде менше 40 мільярдів кубів, така схема працювати не зможе.
Ще один експерт, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар переконаний, що на відміну від Москви, Німеччина і справді не хоче газового банкрутства України. Але подовжує підтримувати російський обхідний газогін «Північний потік-2», бо за його допомоги прагне домінувати на енергетичному газовому ринку в Євросоюзі. Цим планам Росії і Німеччини може завдати нищівного удару газова політика Сполучених Штатів Америки в Європі, вважає оглядач-міжнародник Олександр Демченко:
– За останні півтора року американці почали постачати на 272 відсотки більше скрапленого газу, ніж раніше і стали третіми постачальниками в Європі. До 2020 року вони хочуть збільшити обсяги постачання до 113 мільярдів кубометрів, тоді як частка Росії на ринку ЄС – 200 мільярдів. В подальшому американці хочуть збільшення своєї частки газу вдвічі. На практиці це означає, що ціна газу зменшиться, а конкуренція зросте. Російського газу стане менше. «Північний потік-2» стає не просто політичним, а просто непотрібним проєктом. Це означає, що економічного відновлення і буму, за який мріяла Росія – не відбувається.
Тим часом російська компанія «Ґазпром» повідомила, що до 15 червня вже побудовано майже 60 відсотків морської частини «Північного потоку-2» і що дном Балтійського моря прокладено 1441 кілометр газогону.
Вільгельм Смоляк