«НАТО Росії не погрожує, але й її не боїться»

«НАТО Росії не погрожує, але й її не боїться». У переддень дня Польського Війська «Gazeta Wyborcza» публікує інтерв’ю з Томашем Сємоняком, міністром оборони Польщі. Сємоняк закликає не оцінювати польської армії тільки за критерієм чисельності – на його думку, 100 тисяч чоловік, котрі зараз служать у збройних силах, цілком заспокоюють потреби країни та її союзників по Північно-Атлантичному Альянсу. Що загрожує Польщі? В першу чергу – кібератаки, вже на другому місці - терористичні угрупування. На третьому – можливість ракетного удару, звідси зацікавленість керівництва країни у проекті протиракетної оборонної системи. Незважаючи на економічну кризу, протягом найближчих років Варшава планує витрачати на армію та озброєння майже 2% ВВП. Це рішення Сємоняк пояснює рекомендаціями НАТО. Міністр також поділився інформацією, що США вже видали попередню згоду на продаж до Польщі спеціальних снарядів для винищувачів F-16, тоді як інші європейські країни чекали на таке рішення роками. Щодо Росії, яку більшість поляків вважає головною загрозою для національної безпеки, то міністр здивований, що Москва вирішила побудувати нову військову базу в Білорусі і досі занепокоєна перспективою атаки з Заходу. Сємоняк нагадує також, що міністри оборони Польщі та Росії жодного разу не зустрілися протягом останніх 10 років.

Візьму на роботу поляка–емігранта. Такі оголошення все частіше можна побачити на сайтах польських агентств з працевлаштування. Про нові тенденції на ринку праці у країні над Віслою пише «Rzeczpospolita». Хоч роботу у Польщі зараз шукати нелегко, і поляки потребують в середньому 11 місяців аби знайти нове місце праці, останніми місяцями працедавці все частіше скеровують пропозиції до поляків-емігрантів, котрі повертаються або планують повернутися додому. Власники фірм цінують їхні знання іноземних мов, а також вміння працювати в багатонаціональному колективі. Бізнесменам легше переконати до переїзду поляка, котрий працює у Фінляндії чи Голландії, ніж шукати на місці фіна чи голландця. Наразі проблемою є брак платформи, за допомогою якої працедавці повідомляли б про вакансії поляків, що живуть за кордоном. За даними Центру досліджень міграції Варшавського університету, до країни вже повернулася половина з 2 мільйонів поляків, котрі виїхали закордон після 2004 року.

А от кого важко переконати змінити професію чи місце праці, то це вчителів. Після нової хвилі скорочень кількості шкіл та вчительських посад у Польщі все частіше говориться про проблеми безробітних педагогів. Як встановив «Dziennik Gazeta Prawna», місцева влада та бюро працевлаштування пропонують вчителям курси перекваліфікації, однак педагоги продовжують шукати посади лише в школах. Бажаючих пройти курс професійного консультанта, соціального психолога чи екскурсовода навіть у великих містах одиниці. Вчителі часто відмовляються також від праці на пів-ставки або в післяобідні години. Єдині, хто швидко допасовуються до скорочень – це викладачі інформатики. Вони легко знаходять вакансії у сфері IT.

О.Б.