Для кого буде вигідним, а для кого ні введення єдиної ціни на книжки на берегах Вісли? Польська книжкова палата вимагає введення 12-місячного захисту для видавничих новинок.
Видавець визначав би єдину ціну на книжки, що була б зазначена на обкладинці разом із місяцем видання. А після цього така ціна увійшла б до спеціального реєстру і протягом чергових 12 місяців її би продавали в усіх книгарнях Польщі за однаковою ціною. Прихильники кажуть, що це добре рішення, а противники, звісно, що погане. Де правда?
Про це дискутують гості «Польського радіо 24» Марек Клочко, віце-голова Польської економічної палати, доктор Вальдемар Козьол з Факультету управління Варшавського університету і Ґжеґож Малішевський, головний економіст банку «Millenium».
Марек Клочко:
- За всієї поваги до колег з Польської книжкової палати, кожна надмірна регуляція призводить до патологій. І в цьому випадку також. Чи ми усвідомлюємо, як давно триває дискусія про те, котре покоління перестане читати паперові книжки? Тепер їх дедалі більше є в електронному вигляді. Отже, утвориться якась ніша, в котрій це збережеться, хоч, напевно, ситуація буде дедалі складнішою. І це породжує спокусу прийняти якесь золоте вирішення таких проблем. Я, особисто, не думаю, що таке рішення було б ефективнішим.
Ґжеґож Малішевський:
- Я думаю про те, яку ця пропозиція має мету? Якщо вона покликана збільшити популярність книги, що виглядає погано – 60% суспільства не читає взагалі, то мені здається, що такого типу рішення цієї статистики не виправить. А може навіть негативно вплинути на схильність до читання, оскільки подібне рішення могло би призвести, принаймні, у певному сегменті ринку, до зростання цін на книжки. Особливо, якщо йдеться про інтернет-крамниці. Бо, як я розумію, ця пропозиція має, зокрема, поліпшити становище середніх і малих стаціонарних книгарень. Принаймні, як я встиг зорієнтуватися, читаючи описи цієї пропозиції, це з них випливає. Натомість, не можна забувати, що світ змінюється, він іде вперед, тож через те, що в нас є дуже багато інтернет-книгарень, де ціни набагато нижчі, ніж у стаціонарних книгарнях, мені здається, що проблема низької популярності книжок не пов’язана із цінами на них. Бо вони невисокі. Особливо, беручи до уваги, що є дуже багато видань, котрі по силі для кожної кишені. Натомість, я не знаю, чи такого типу законодавче обмеження вплине на головну проблему польської книги, тобто низький рівень читання. І це питання залишається відкритим.
- Ну, власне, чим конкурувати, якщо не ціною на ті ж самі видання?
Вальдемар Козьол:
- Скажу те саме, що й мої попередники. Це не питання про популярність книги. Якщо хтось хотітиме прочитати книжку, то або її собі придбає, навіть, якщо перечекає ці 12 місяців, або піде до бібліотеки, котрі досі існують і мають досить багаті зібрання. Натомість, це справді проблема, що стосується становища невеличких книгарень, особливо, в маленьких містечках, де особливо відчувається вплив інтернет-книгарень або великих мереж дистрибуції, бо це, власне, великий гравець, що може змінювати умови на ринку. Він може домовитися з видавцем про великі, 20-30-відсоткові знижки, про котрі не в змозі домовитися власник невеличкої книгарні. У зв’язку з цим, є дві відповіді на цю ситуацію. По-перше, створення малими книгарнями власної системи дистрибуції, власних гуртових складів, що проводитимуть переговори з видавцями і отримуватимуть такі самі знижки. Як і в сільському господарстві, це відбувалось би у формі кооперативу, тобто кооперативу книгарів. З іншого ж боку, це певна зміна моделі. Особливо, в середніх та великих містах. Можливо, вони б могли надавати якісь додаткові послуги, може, їхні обороти могли б зростати завдяки букіністичному напрямкові. А також було б змінено ринок, на котрому функціонують такі невеличкі й середні книгарні, оскільки, навіть, якщо таке згадане рішення буде прийнято, то можна спокійно очікувати, що протягом 2-3 років, після короткотермінового поліпшення, ситуація повернеться до сьогоднішнього стану.
- Беззаперечно, можна побачити, що невеличкі книгарні зникають щораз частіше…
- Певною мірою, це питання політики міської влади, тобто, наприклад, тарифів за оренду, котрі повинні, якоюсь мірою, бути пільговими для тих, хто хоче мати книгарні. Також це питання, пов’язане із розташуванням, як і з тим, що книгарні можуть запропонувати. Мені дуже подобаються клубо-кав’ярні у Варшаві, де можна просто взяти з полички книжку і почитати її, п’ючи каву. Отже, можливо, якийсь спосіб переосмислення бізнесу в цій галузі був би дуже корисним? А також, може, це була би підтримка з боку держави у вигляді податкових пільг для менших книгарень, що могли б їм допомогти у здійсненні реструктуризації бізнес-моделі?
- Наразі про пільги для книгарів не йдеться, але з’явилася ідея, аби поляки могли відраховувати купівлю книжок під час складання податкових декларацій.
Ґжеґож Малішевський:
- Так, це вже цікавіша ідея. Адже пропозиція, аби підтримувати яку б то не було галузь, чи, у цьому випадку, книгарні, шляхом цінової регуляції, як мені здається, не поліпшить їхньої фінансової ситуації у довгостроковій перспективі. Бо, насправді, значно ефективнішими були би дії, спрямованні на збільшення потенційного попиту. Це б підтримало розвиток галузі завдяки збільшенню кількості куплених книжок. Тобто, просто кажучи, ми не збільшуємо прибутків фірми, підіймаючи ціну, бо це може навіть негативно вплинути на попит, а намагаємося заохотити поляків до читання і частішого купування книжок. Натомість я не певний, що згадана пропозиція, що могла би причинитися до ефективного зростання цін на книжки, дозволила би цього досягнути. Отже, результати таких дій могли би бути короткотерміновими.
Марек Клочко:
- Якщо метою є підвищення популярності книжок, то, звісно, податкова пільга цілком могла би цьому допомогти. Але вже зовсім необов’язково вона би сприяла поліпшенню становища таких книгарень адже ті, хто купував би більше, напевно, також купували би в інтернет-крамницях. Натомість, якщо метою було би поліпшення становища невеличких книгарень, то колеги вже сказали про те, що із цим можна було би зробити. Натомість, цей ринок обов’язково змінюватиметься. Отже, книгарі мають взяти це до уваги та шукати нові бізнес-моделі, бо, власне, в цих питаннях світ зазнає швидких змін.
Ґжеґож Малішевський:
- Ми повинні розуміти, що живемо в часи четвертої промислової революції. Тому ми не можемо мати таких споживацьких звичаїв, як 20-30 років тому. Те, що колись із Центрального вокзалу ми могли доїхати на таксі за 150 злотих (а такі випадки траплялися), не значить, що ми повинні боротися з «Убером», аби зберегти систему, котра існувала дотепер. Ми повинні динамічно пристосовуватися до нової дійсності, бо інакше не знайдемо в ній місця для себе.
PR24/А.М.