Побутує міф, що оперні арії прийнято виконувати виключно мовою оригіналу. Водночас, світова і, зокрема, українська практика минулого доводять протилежне. Опера - це музична драма, де важливе розуміння тексту. Інтеграція в європейський культурний простір не скасовує виконання світової оперної класики мовою, зрозумілою слухачеві, його рідною мовою. Звісно, за умови, що переклад високоякісний і органічно лягає на музику. До прикладу, великі співаки минулого, такі як Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін знали основні партії свого репертуару 4-5 мовами, бо шанували інтереси публіки.
Проект «Світова музична класика українською» або ж Ad Fontes («До джерел») має на меті відродити традиції виконання вокальних творів композиторів різних національних шкіл у високоякісних українських перекладах.
В рамках цього проекту у київському музеї Максима Рильського відбувся концерт, де лунали арії з опери Верді «Травіата»,»Кармен» Бізе та «Євгенія Онєгіна» Чайковського у перекладі видатного поета, який, до речі, упродовж багатьох років був завлітом (завідувачем літературної частини) Київського Оперного театру.
Максим Стріха: Максим Тадейович Рильський був великим перекладачем. Але про одну іпостась його перекладацтва ми не знаємо. Це його переклади для музичного театру. Зараз ми всі звикли до того, що опери виконуються мовою оригіналу і страшенно втрачають при тому, бо ми чуємо музику, але не розуміємо слів, які в опері несуть величезне смислове навантаження. Був час, коли опери скрізь співали переважно в перекладі . Це було зовсім недавно. І в Києві, і у Варшаві років 30 тому ще віддавали перевагу перекладам. Фактично, традиція співу в оригіналі порівняно нова. Її запровадив на початку 60-х Герберт фон Караян, коли керував Віденською оперою. І причина цього була суто економічна. Гонорари солістів дуже зросли. Відтак їх стали запрошувати на кілька вистав, а не на сезон. Стало економічно невигідно щоразу переучувати партії для кількох лишень спектаклів.
Максим Стріха, доктор фізико-математичних наук і перекладач, лауреат Премії імені Максима Рильського разом із композитором Андрієм Бондаренком та Ольгою Смольницькою, провідним науковим співробітником київського літературно-меморіального музею Максима Рильського, є одним з головних ініціаторів і сказати б «двигунів» проекту «Світова музична класика українською».
Говорить Максим Стріха: Всі оперні композитори минулого були рішучими прихильниками виконання саме перекладів. Недарма Ваґнер, скажімо, сам перекладав свої лібрето французькою, що робив і Верді. Недарма, Шостакович був захоплений свого часу виконанням «Катерини Ізмайлової» у Києві українською мовою. Начебто, речі очевидні, але сьогодні для багатьох вони є відкриттям. Ми за роки Незалежності багато чого набули, але і багато чого втратили. Ми втратили явище україномовної опери. Більше того, навіть сам корпус перекладів зарубіжних опер Максима Рильського треба було відроджувати. Ці тексти ніколи не друкувалися. Вони існують в записах трансляційних. Вони є в клавірах, де вони написані від руки і в багатьох варіантах, а часом і не все збереглося. А є тексти, які втрачені. Для мене це певне повернення в молодість, бо я ще застав той час. Я ще чув це все українською. Це було не так і давно, чверть століття тому можна купити квиток до Київської опери і все це почути. Сьогодні це треба відроджувати і я радий, що рух пішов знизу і він має продовження. Бо ми всі переконалися сьогодні ще раз, що українською всі ці звичні (для шанувальників опери) речі набирають нових барв, бо за тим людські драми, людські характери, які ми виявляємо в тій високій поезії, яку створив Максим Рильський. Але цього ніколи не вловить людина, яка чує це мовами оригіналу, яких не знає.
Максим Рильський був палким шанувальником музичного мистецтва, прекрасно грав та імпровізував на фортепіано і приятелем багатьох видатних співаків. Збереглася фотографія, де Рильський акомпанує славетному тенорові Іванові Козловському.
Дослідники творчого спадку Максима Тадейовича розповідають про цікавий «оперний» епізод його біографії, коли поет надіслав тодішньому керівникові України Микиті Хрущову листа, в якому протестував проти планів переведення Київської опери на російську мову.
Арію Ленського з опери Чайковського «Євгеній Онєгін» на концерті в музеї Максима Рильського виконав Богдан Карпук.
Молодий співак каже, що під час навчання у консерваторії співав партію Ленського мовою оригіналу, тобто російською. Так, мовляв, прийнято.
Богдан Карпук: Я спершу злякався, коли зайшла мова про спів українського. Як це буде виглядати? Чи не буде це кумедно? Це ж дуже складно. Але, але! Рильський й справді геній!
Дослідники творчості Максима Рильського повністю відновили його переклад лібрето «Євгенія Онєгіна» і видали торік книжку–білінгву.
Розповідає Ольга Смольницька, старший науковий співробітник музею Максима Рильського у Києві: Всі наші проблеми від незнання. Моя робота була невдячна, але я згадувала приклад самого Рильського, який перекладав з 17 мов і як він важко просував україномовну оперу. Він казав, що кияни розуміють російську, але опера має звучати українською. Тому в нас такий план: повністю відновити «Сивільського цирульника», «Іоланту», тому що в нашому музеї є тільки одна арія. Є в нас і переклад «Мазепи», але не до кінця. Працювати є над чим. Наше завдання – доповнити 20-томник Максима Рильського. Туди не лише поезії певні не увійшли, але й багато перекладів. А опера взагалі не представлена.
В Національній бібліотеці Опери України - продовжує Ольга Смольницька - Лариса Тарасенко, науковий співробітник, яка шукала клавіри і дуже допомагала, дала мені брошуру 1938 року лібрето «Продана наречена» Берджиха Сметани. Там було зазначено, що це переклад Максима Рильського. А Максим Віталійович Стріха мав те саме видання, але 1937 року. І там переклад був Івана Микитенка і Бориса Петрушевського. Виявляється, що Максим Рильський врятував цей переклад, бо тих людей репресували. Так само було врятовано переклад «Бориса Годунова» Миколи Зерова. Довелося інше прізвище ставити, щоб виплатили вдові Софії Зеровій гонорар. Отакі були часи .
Перу Максима Рильського належать близько 20 перекладів або ж редакцій перекладів найголовніших опер і оперет світового репертуару. Однак повністю відновлено лише чотири. Це, як вже згадувалося, лібрето опери «Євгеній Онєгін», а також «Руслан і Людмила», «Травіата» та «Кармен».
На черзі відновлення перекладів «Мазепи» та «Пікової дами», яка у Максима Тадейовича «Винова краля».
Україномовна опера, для якої, окрім Рильського, перекладали ще й такі корифеї слова, як Микола Лукаш, Борис Тен, Павло Тичина та Микола Бажан, поки не звучить на великих оперних сценах країни. Однак проект «Світова класика українською» має відродити традицію зарубіжної опери у високоякісних українських перекладах.
Матеріал підготувала Галина Баланович.