Після візиту прем’єр-міністра Польщі Беати Шидло в Норвегії в лютому стає все більш реальним проект постачання газу до Польщі з норвезьких родовищ. Наскільки реальним і вигідним є цей проект з господарчої перспективи — про це рубрика «Економіка і бізнес».
У Польщу повернулася дискусія про диверсифікацію постачання блакитного палива — цим разом країна дивиться в бік Норвегії. Саме в цієї держави ще 2001 року польський уряд Єжи Бузека хотів купувати газ, щоб унезалежнити Польщу від російського монополіста.
Прихильники проекту — поза незалежністю від Ґазпрому — вказують, що половина шляху норвезького газу в Польщу вже готова, Варшаві треба було б збудувати сполучення з Данією, іншу частину дороги запевнює існуюча інфраструктура. Критики вказують, що поки що російський газ для Польщі є дешевий, тому не варто платити більше.
Колишній віце-прем’єр Польщі Януш Штайнгофф вважає, що про диверсифікацію говорити варто, бо Польща з кожним роком споживає все більше й більше газу, і тенденція зростає.
— Польщі потрібний газ із різних джерел. Звісно, такий проект мусить мати економічне обґрунтування. Однак, на мою думку, навіть тепер цей проект був би економічно виправданий, оскільки краще мати якнайбільше транскордонних газових сполучень із Європою, чим швидше ми збудуємо конкурентний європейський ринок газу, тим краще, — каже він.
Від будівництва трубопроводу з Норвегії на початку нового тисячоліття відмовився польський уряд Лєшека Міллєра. За словами Януша Штайнгоффа, таке рішення про відмову від газового сполучення зі Скандинавією дорого обійшлося полякам.
— Якби сталося інакше, ми знаходилися б в зовсім іншій ситуації. Передусім ідеться про переговори з Москвою, адже всі ці роки Польща платила за відсутність альтернативи російському газу. Тепер, коли з’являються нові напрямки, Польща знаходиться в іншій, кращій ситуації, — каже він.
Януш Штайнгофф додав, що велику роль в переговорах щодо газопроводу з Норвегії відігравав нинішній представник уряду з питань енергетичної інфраструктури Пйотр Наімський.
Водночас за переговори з Норвегією взялася польська нафтогазова компанія PGNiG. Газ, що мав би піти до Польщі, видобувається в Північному, Норвезькому і Баренцовому морях, а деякі поклади на цих теренах є частиною власності PGNiG, розповідає представник компанії Януш Ковальський.
— Від 2007 року наша компанія є інвестором у Норвегії, ми придбали поклади в Північному морі, видобуваємо понад півмільярда кубічних метрів газу щороку. Тобто з точки зору економіки ми в Норвегії серйозний інвестор, там нас шанують. У нас також понад десяток концесій, ми намагаємося отримувати нові, — каже він.
Поки що, як вказує Януш Ковальський, польська нафтогазова компанія не квапиться повідомляти про конкретні рішення стратегічного плану, однак диверсифікація постачання блакитного палива в Польщу є однією з його складових.
— Ми хочемо до 2022 року створити можливість транспорту газу, що ми його видобуваємо в Норвегії, до Польщі. Нині північний напрямок для Польщі є найголовнішим напрямком диверсифікації постачань газу. Чому саме 2022 рік? Саме тоді закінчується, як ми його називаємо, «контракт століття» між Польщею та Ґазпромом. До цього моменту ми хочемо мати диверсифікований імпорт, у такому разі Польща в перемовинах з Росією буде на рівні «держав старої п’ятнадцятки», зокрема Німеччини та Франції, тобто один постачальник зможе нам продавати максимум третину всього нашого імпорту блакитного палива. Завдяки цьому газ для одержувачів теж стане дешевшим, — каже він.
«Контракт століття», або ямальський контракт Польща підписала з Ґазпромом ще 1996 року, він передбачає постачання до Польщі до 10,2 млрд кубометрів російського газу на рік аж до 2022 року. До угоди кілька разів підписувалися додатки, Польща також з успіхом переглянула ціну газу у 2012 році.
Чергова річ, на яку звертають увагу у Варшаві — це термінал зрідженого природного газу в Свіноуйсцє, вказує Януш Ковальський.
— Цього року в Польщі буде відкритий уже для комерційних поставок термінал зрідженого природного газу. Спершу ми отримували технічні транспорти газу, метою було впровадження механізму в рух. Ми чекаємо на повне відкриття цієї конструкції на північному напрямку, вона дозволить отримувати до 5 мільярдів кубометрів газу щороку, — каже він.
Як додає Януш Ковальський, саме 2016 рік стане вирішальним роком у будівництві в Польщі інфраструктури під термінал зрідженого природного газу. Водночас, має надію представник польської нафтогазової компанії, Варшава почне кроки з будівництва наземного трубопроводу, що дозволив би постачання блакитного палива з Норвегії до Польщі:
— Найбільш природним кроком для реалізації диверсифікаційного проекту з Норвегії є будівництво спілкою GazSystem газопроводу «Baltic Pipe» довжиною 200 км, який мав би поєднати Польщу з Данією. Чергові етапи є насправді етапами бізнес-домовленостей між нами та нашими контрагентами. Є досить багато варіантів на цьому напрямку, які наша фірма досліджує, коли знатимемо деталі конкретного варіанту, то повідомимо, — каже він.
Водночас на півночі постає інший проект, що не сприяє диверсифікації постачання палива з Росії і проти якого протестують країни Центральної Європи: Nord Stream 2. У Брюсселі задумуються, чи друга гілка газопроводу не суперечить принципам прийнятого в Євросоюзі третього енергетичного пакета: якщо буде прийнятий такий висновок, то це означало б, що російська компанія буде змушена надати іншим постачальникам доступ до Nord Stream 2, а її власні поставки цим трубопроводом можуть бути знижені до 50 відсотків.
І.І.