Якщо Польщу віддавна називають головним адвокатом України у Європі, то, схоже на те, що Угорщину скоро почнуть називати головним адвокатом Росії. Будапешт протягом останніх років інтенсивно налагоджував співпрацю з Москвою, а прем’єр Угорщини Віктор Орбан, коментуючи нещодавно європейські санкції проти Росії, назвав їх «пострілом у власну ногу».
Лідер Угорщини, прем’єр Віктор Орбан віддавна відомий своїм євроскептицизмом та сумнівами щодо рішень Брюсселя в економічній політиці. Тепер він вирішив показати, що не поділяє поглядів ЄС і на зовнішню політику, виголосивши сумніви щодо потреби введення санкцій проти Росії через її роль в українській кризі. Угорщина майже на 100% залежить від поставок газу з Росії, і має мільярдний кредит у Москві, так що прем’єр Орбан, не засуджуючи російської політики в Україні, виглядає як діяч, що дбає про національну економіку.
Чи представники інших політичних сил в Угорщині та суспільство поділяють погляди прем’єра Орбана на відносини ЄС з Росією – пояснює угорський історик та політолог, доктор Ґабор Лаґзі з університету у Дебрецині:
- На це запитання важко дати однозначну відповідь. Як показали вибори цього року, до угорського парламенту та до Європарламенту – політичну силу прем’єра Орбана підтримує велика частина угорського суспільства. Можу сказати, що кабінет Орбана підходить до відносин з Росією набагато прагматичніше, ніж його попередники-соціалісти, або ж навіть його уряд початку 2000-х. Протягом останніх 4 років Орбан декларує проведення зовнішньої політики «відкритості на Схід», хоча до кінця й невідомо, що це означає. В її рамках Будапешт намагається налагодити економічні контакти з Москвою та Пекіном. Думаю, що тепер Орбан веде політичну гру, показуючи свої симпатії до Москви шляхом критики Європейського Союзу. Поки в Угорщині всі у відпустках, тому, можливо, і не було бурхливої суспільної реакції на нещодавні слова прем’єра.
Польські медіа порахували, що найдорожче європейські санкції проти Росії обійдуться Франції та Австрії, адже поважно заторкнуть фінансово-банківський сектор цих країн. Російське аграрне ембарго найбільш болісно вдарить по Польщі та країнам Балтії. Чи велику потенційну шкоду рестрикції можуть завдати угорській економіці? За словами Ґабора Лаґзі, не настільки:
- Угорські медіа говорять про збитки у понад 100 мільйонів євро, більшість з яких припаде на сільське господарство. Але, якщо брати загалом, Угорщина експортує до Росії лише 2-3% своєї аграрної продукції, отже це не є важким ударом. Проте мушу додати, що Будапешт боїться потенційних втрат, яких може зазнати, якщо санкції будуть поглиблюватися. Угорський уряд підписав контракт з російським урядом на позичку у 10 мільярдів євро на модернізацію угорської АЕС. Угорці побудують два нові ядерні блоки за російські гроші. Тому уряд мусить обережно вести економічно-політичну гру. Орбан має міцно триматися Росії, бо не зможе знайти гроші на цей проект в інших країнах ЄС або у приватних інвесторів.
Таку економічну вигоду від співпраці з Росією можна зрозуміти, проте чи не побоюються угорські політики повторити досвід попередників – дружба з Москвою, особливо для діячів з Центральної Європи, ніколи добре не закінчувалася. Угорський експерт вважає, що в Будапешті воліють не пам’ятати уроки історії:
- Теперішня ситуація дивна, бо зазвичай з Москвою кокетували ліві уряди. А тепер дружбу з Росією будує правий уряд Орбана. Громадська думка слухає медіа, а в них я не зауважив гострої критики угорсько-російського партнерства. Я, як історик, знаю, якими можуть бути наслідки слідування диктату Москви. Проте, вважаю що угорські політичні еліти однак мають свої прагматичні плани на цю політичну гру, ми просто ще не знаємо про їхні обрахунки.
Прагматизм прем’єра Віктора Орбана підкреслює і польська публіцистка Марія Пшеломєц, ведуча програми «Студія Схід» на польському телебаченні. На її думку, треба аналізувати усі напрямки активності глави угорського кабміну:
- У Польщі, звісно, звернули увагу на заяву Орбана про санкції, але пройшла й інша інформація. Маю на увазі, що Угорщина продала Україні танки. Так, танки старі, але діючі і за дешевою ціною. Так що, з одного боку, маємо риторику Орбана та близьку співпрацю між Угорщиною та Росією у енергетичній сфері, а з іншого – постачання зброї Україні. Тут хочу нагадати, що Польща, яка на словах міцно підтримує Україну, затримала на кордоні бронежилети, які для українських вояків купила одна з неурядових організацій. Тепер ця справа вже вирішена і бронежилети поїдуть на Схід. Але говорячи про такі справи треба брати до уваги всі аспекти.
У Варшаві у середовищі деяких правих політиків можна почути думку, що Орбан відмовляючись слідувати євросоюзній лінії, скерованій проти Росії, реально дбає про інтереси своєї країни, а не про єврократів у Брюсселі. Марія Пшеломєц вважає, що такі заяви навряд чи здобудуть популярність у країні над Віслою:
- Мені здається, така промосковська політика є короткозорою. Те, що робить Владімір Путін у довшій перспективі, є загрозою для усієї Європи, і для Польщі, і для Угорщини. Санкції з метою стримати Путіна абсолютно слушні. Я розумію брак симпатії з боку угорського прем’єра до Євросоюзу – Брюссель зробив чимало, аби втратити довіру угорців. Але це не означає, що поступки Росії принесуть комусь користь у довготерміновій перспективі.
Наразі угорці радше прихильно ставляться до євроскептицизму Орбана і не поспішають виступати проти його ідей співпраці з РФ. Ґабор Лаґзі припускає, що засуджувати проросійську політику прем’єра в актуальній ситуації угорцям заважає банальне незнання причин та перебігу української кризи та ролі Кремля у цьому процесі:
- Ми маємо дивну ситуацію: хоча Україна є нашим безпосереднім східним сусідом, ані громадськість, ані експерти, ані політики добре не орієнтуються у тому, що відбувається у Києві та на сході України протягом останніх місяців. У нас мало людей, хто б знав українську, чи навіть російську, і зміг би читати оригінальні тексти українських журналістів. Медіа, публікуючи статті про Україну, фактично озвучують не власні висновки, а те, що вони прочитали у західній пресі. Так, сюжети про Україну є на телебаченні, в Інтернеті, але це не можна порівнювати з тією кількістю інформації та глибиною аналізу, який пропонується, наприклад, польській аудиторії. Ми ще більш-менш цікавимося ситуацією етнічних угорців в Україні, але мало знаємо про те, що діється з іншого боку Карпат.
Наприкінці програми нагадаємо тільки, що фраза Віктора Орбана про санкції як постріл у власну ногу зустрілася у ЄС не тільки з прозаїчною критикою, але й з влучними відповідями. Так, міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс сказав, що краще вистрелити собі в ногу, ніж дати Росії застрелити себе у голову.
Олена Бабакова