Logo Polskiego Radia
Print

73 роковини Варшавського повстання

PR dla Zagranicy
Lidia Iwaniuch 01.08.2017 19:00
  • 00E41BEA.mp3
Для поляків Варшавське повстання залишається символом мужності і незламної боротьби за свободу та моральною перемогою
Варшава у 73 роковини Варшавського повстанняВаршава у 73 роковини Варшавського повстанняPAP/Marcin Kmieciński

О 17.00, в так звану «Годину W», яка дала початок Варшавському постанню, у столиці, як щороку, залунали сирени, щоб нагадати і вшанувати пам’ять тих, хто 73 роки тому, 1 серпня 1944 року виступив проти німецьких окупантів. Варшавське повстання було найбільшою збройною боротьбою польського підпілля з метою звільнення Варшави від військових сил Німеччини та заради відновлення польської державності.

1 серпня до боротьби в столиці стало приблизно 50 тисяч повстанців. Повстання, яке заплановано на кілька днів тривало понад 2 місяці. Загинуло понад 18 тисяч повстанців та близько 180 тисяч цивільних мешканців столиці.

Сказати, що перевага ворога була безумовною, це так, як нічого не сказати – згадує учасник збройних дій полковник Едмунд «Юр» Барановський:

- Ми всі думали, що 1 серпня зголошуємося до місця призначення, де негайно отримуємо зброю, і йдемо боротися. Тим часом, виявилося, що зброї було дуже мало, карабін отримав лише кожен четвертий із нас, зате кожен отримав одну гранату підпільного виробництва, так звану «філіпінку». У планах було так, що ми, наша частина, мали захопити завод, де виробляли мастила. У зв’язку з тим, що територія бойових дій була велика, спершу мали піти сапери, які підірвали б грандіозні металеві брами, далі важкі кулемети, а щойно згодом ми. Проте дійсність виявилася зовсім іншою, не було саперів, не було зброї, а лише сотня підлітків і юнаків. А перевага ворога була величезною. Ось так.

Полковник Едмунд Барановський «Юр» говорив у розмові з Польським радіо, що вже 2 серпня командир Армії Крайової відправив у Лондон депешу з вимогою негайного десанту зброї та боєприпасів. Три години пізніше, відправлено чергову депешу з точними вказівками, куди постачати зброю:

- Однак, усе це не було так просто, оскільки британці вважали, що потенційна допомога для Варшавського повстання знаходиться на другому боці річки Вісла, де стояли російські війська. Росіянам треба було подолати 40 кілометрів, натомість зброя з Заходу мала б подолати тисячу кілометрів. Ми з надією очікували російських військ, все сподівалися, що вони нам допоможуть. Але не допомогли, натомість самі британці не погоджувалися на десант зброї.

Без зброї, без допомоги союзників із Заходу, без допомоги радянських військ, які стояли так близько, варшавські повстанці протрималися 63 дні.

У польській столиці урочистості пов’язані з 73 річницею Варшавського повстання продовжувалися кілька днів. Учасників пропам’ятних заходів надзвичайно зворушили слова генерала Збіґнєва Сьцібора - Рильського, учасника Варшавського повстання, якому цьогоріч виповнилося сто років:

- Напевне, це моя остання зустріч із вами, сто років це велике пережиття. Пам’ятайте, поважати треба всіх, незалежно від їхніх поглядів, національності, релігії. Пам’ятайте молоді, повага для всіх має бути однакова.

Генерал подякував волонтерам за їхню працю, і звернувся з проханням до молоді, щоб ніколи не забувала, що Польща має бути вільною.

Історія про Варшавське повстання виходить за межі Польщі. Іноземці, які прибувають над Віслу, дедалі частіше відвідують Музей Варшавського повстання- наголошує директор установи Ян Олдаковський:

- Де, як не в Музеї варшавського постання пояснити іноземцям складну історію Польщі в ХХ столітті, пояснити той факт, що для Польщі це був час боротьби з двома тоталітаризмами та боротьбою за відновлення незалежності, і що для Польщі наслідки Другої світової війни закінчилися щойно в 1989 році.

За словами Яна Олдаковського, в повстанні, як в об’єктиві видно все те, що було проблемою в історії Польщі ХХ століття:

- В основному ідеться про наших двох ворогів, про те, що дуже складно людям із Заходу, котрі приїжджають до Польщі, зрозуміти, чому для нас таке важливе значення має історія ХХ століття. У них є таке відчуття, що це була короткотривала війна, що відбувалися страшні речі, але війну закінчено, і з 45 року триває мир і добробут, а всі, хто боровся з німцями – це добрі і позитивні герої. І нараз, вони стикаються з нашою позицією, яка принципово відрізняється від цієї загальноприйнятої картини. У першу чергу, їм важко зрозуміти те, що не всі хто боровся з німцями – це позитивні герої, що вони накинули свій тоталітаризм, проти якого ми –поляки, та інші народи Центрально-Східної Європи, боролися наступні кілька десятків років. У музеї Варшавського повстання іноземці можуть це зрозуміти.

Цьогоріч, попри нечувану спеку, мешканці столиці відвідували місця пам’яті і могили повстанців, спільно молилися на площі Красінських, слухали і співали повстанських пісень. На вулицях столиці замайоріли біло-червоні прапори та інші національні символи, варшав’яни почепили до свого одягу повстанську котвицю, якір, тобто з Знак Польщі, що бореться. Також молодь дуже активно включилася у повстанські заходи. 73 роки тому Варшавське повстання закінчилося капітуляцією. Ті з повстанців, хто не загинув, потрапили в неволю, частина – до концтаборів. Місто практично повністю зруйновано. Історики згодні, що тоді політичної ані військової мети не досягнуто, однак для поляків Варшавське повстання залишається символом мужності і незламної боротьби за свободу та моральною перемогою.

Лідія Іванюх

Print
Copyright © Polskie Radio S.A Про нас Контакти