У Європейському Союзі тривають переговори на тему проекту нового міжурядового договору, який стосується збільшення бюджетної дисципліни. Про привід цих домовленостей запитуємо експерта Польського інституту міжнародних справ Павела Токарського. www.pism.pl
Павел Токарський: Ідея фіскальної угоди виникла на саміті керівників держав та урядів єврозони 8-9 грудня минулого року. Спочатку планувалося змінити трактати ЄС, щоб ввести строгіші бюджетні правила до основного законодавства Співдружності. Це виявилося неможливим, з огляду на спротив Великобританії. Тому обрано шлях міжурядового трактату – саме цієї фіскальної угоди. Передусім, йдеться про введення сильного бюджетного гальма до конституції або аналогічного закону євросоюзних країн, для того щоб бюджетний дефіцит не перевищував піввідсотка ВВП. Також, щоб у випадку надмірної заборгованості країни ЄС були зобов’язані обмежувати борг (на одну двадцяту цього боргу на рік). Інші справи – це, наприклад, рапортування з попередженням про випуск облігацій, зобов’язання дотримуватися рекомендацій Європейської Комісії відносно процедур надмірного дефіциту та дальша економічна інтеграція в єврозоні.
Уже відомо, що відхилено пропозицію Польщі, щоб у засіданнях країн єврозони могли брати участь також представники країн, які не мають спільної європейської валюти.
Павел Токарський: До фіскальної угоди запрошено також країни з-поза єврозони і відразу виникло питання, чи вони зможуть брати участь у засіданнях учасників порозуміння. Від початку це не було зрозумілим: у висновках керівників держав та урядів від 9 грудня стверджується, що єврозона буде збиратися на засіданнях регулярно, проте, не згадано про держави з-поза єврозони. Польща та інші країни, які декларували свою участь у фіскальній угоді, мали надію, що будуть допущені до зустрічей, та це виявилося неможливим. Досі в переговорах, які стосувалися справ єврозони, брали участь тільки члени цієї групи. До речі, це було приводом клопотів під час головування Польщі в Раді ЄС (у другій половині минулого року, тому що керуючи роботою Ради ЄС в умовах кризи у єврозоні, Польща не мала впливу на рішення, які приймалися на форумі голів держав та урядів і міністрів фінансів єврогрупи). Мабуть, Польща повинна домагатися, щоб держави, які належатимуть до фіскальної угоди, а не мають спільної європейської валюти, раніше отримували широку інформацію про тематику чергових зустрічей, щоб мали можливість якось впливати на ці переговори.
Чого можна очікувати від схвалення фіскальної угоди?
Павел Токарський: Коли говорити про зміст і значення угоди, – здається, вона не матиме великого впливу на вихід з кризи країн єврозони, бо занадто зосереджується на фіскальних, бюджетних гальмівних засобах. А з другого боку, у ній зовсім не передбачено пожвавлення економічного росту. Постанови, які стосуються поглибленої інтеграції в рамках внутрішнього ринку, під тиском Великобританії розмилися. Зовсім не взято до уваги проблем банківського сектора в ЄС. Тому можна гадати, що ця угода матиме дуже обмежений вплив на кризу в єврозоні і необхідні інші заходи задля порятунку нинішнього стану – вони спираються на дії Європейського центрального банку. Ця фіскальна угода має передусім превентивний характер, повинна запобігати таким ситуаціям у майбутньому, зате, не становить бар’єру для дальшого поширення кризи.
У коментарях після грудневого саміту наголошувалося, що дії почалися надто пізно, отже, кшталт єврозони повинен змінитися. А кризи не можна було уникнути, тому що економіка європейських держав дуже відрізняється – наприклад, економічні різниці між Грецією та Німеччиною не були несподіванкою.
Павел Токарський: Це було відомо вже багато років. Також у момент створення архітектури єврозони виникло запитання, чи ЄС створює так звану оптимальну валютну зону, чи ні. Як правило, на це відповідали запереченням. З другого боку, однозначної відповіді немає і у випадку США. Зрозуміло, економіка держав єврозони відрізняється: грецьку економіку, яка вже багато років у структурній кризі, де широка тіньова сфера і чимала залежність від надходжень з туризму, – важко порівнювати з величезною, супер-конкурентною економікою Німеччини, Голландії або Фінляндії. У деяких країнах єврозони необхідні, передусім, глибокі структурні зміни, та важко очікувати, що вони відбудуться негайно. На це треба багато років і вважається, що про кризу в єврозоні ми будемо говорити принаймні до 2020 року. Якщо Греція прийме другий пакет допомоги (переговори зірвано останньої п’ятниці), то в 2020 році досягне такого рівня державного боргу, який тепер має Італія (220 відсотків ВВП), тобто він надалі буде високим.
Чи ймовірним є те, що якась країна відмовиться від спільної європейської валюти?
Павел Токарський: Щодо змін членства в єврозоні – оголошувалися рапорти міжнародних фінансових установ, банків, які доказували, що ймовірний вихід з цієї групи навіть малої держави, як Греція, може призвести до великих економічних проблем не тільки в єврозоні, але й у інших країнах ЄС. Банківські сектори Німеччини і Франції узалежнені від розгортання подій у Греції, бо їхні банки масово купували грецькі облігації. Наприклад, для Греції вихід з єврозони і введення іншої валюти означало б банкрутство банківської системи і підприємств та облогу банків громадянами, які захочуть помістити свої заощадження в інших країнах. Це означало б великі економічні і політичні проблеми й ефект доміно. І у випадку дезінгреграції єврозони, і виходу з цієї групи однієї або кількох держав слід було б сподіватися глибокої і довготривалої рецесії усієї Європи та впливу на інші економіки: зокрема, США і Китаю. Важко сподіватися такого сценарію – тоді втратили б усі.
Переговори про фіскальну угоду ЄС мають закінчитися до саміту 30 січня. Голова Європейської Комісії Жозе Баррозу сказав: Комісія підтримає тільки таке порозуміння, яке не послаблюватиме Європейського Союзу, не буде його ділити і не буде загрозою для європейської єдності.
Наталя Бень