29 липня пішов з життя видатний актор та театральний режисер, колишній в’язень концтабору Аушвіц Ауґуст Ковальчик. Він помер в місті Освєнцім (Oświęcim), у госпісі, котрий сам колись створив. Глядачі знали його переважно завдяки фільмам «Ставка більше, ніж життя» та «Польські дороги». Довгі роки Ковальчик був директором Польського театру у Варшаві, саме за його часів там була зроблена відома постановка «Фауста» Ґете. Ауґуст Ковальчик вважав, що його життєвою місією є збереження пам’яті про жах нацистських концтаборів у Польщі. Він подорожував багатьма країнами світу, розповідаючи правду про Аушвіц. Усіляко боровся з маніпуляціями над цією темою, а окреслення «польські концтабори» вважав дуже образливим:
- Звісно, це були табори які функціонували на основі праці невільників. Концтабір Аушвіц-Біркенау будували ув’язнені. Будували під батогами та гвинтівками есесівців.
У 1995 році Ковальчик видав книгу «Рефрен колючого дроту», яка розповідає про його втечу з Аушвіц. Ауґуст Ковальчик відзначений багатьма державними нагородами, між іншим Командорським хрестом Ордену відродження Польщі.
Не стало цього року й актора та режисера Анджея Лапіцького. Він зіграв у понад 200 картинах і спектаклях, сам створив понад 100 театральних постановок. Цінували Лапіцького також як педагога – він виховав ціле покоління польських акторів. Українські глядачі знають Лапіцького завдяки ролям у фільмах Анджея Вайди «Весілля» та «Все на продаж», а також у телевізійній постановці роману Генрика Сєнкевича «Пан Володийовський»:
- Я Кетлінг фон Ерлінг, друг пана Володийовського. Слуги мені повідомили, що маю честь приймати у гостях сестру мого пана, але не сказали, що побачу богиню в цій світлиці. Пробач же, зацна панно, мою розгубленість, адже не переказано мені того, що очі бачать.
Анджей Лапіцький народився у Ризі. Під час війни брав участь у Варшавському повстанні. У 80-ті роки належав до «Солідарності». Мав численні нагороди за акторську та педагогічну діяльність.
Пішла з життя 1 лютого світової слави поетеса, лауреатка Нобелівської премії у галузі літератури Віслава Шимборська. Вона належить до грона найвідоміших польських письменників, перекладачів та публіцистів 20 століття. Шимборська видала понад 20 поетичних збірок, серед них «Двокрапка», «Питання поставлені собі», «Всілякий випадок», «Тут». Творчість Шимборської вирізняється глибоким філософським змістом, іронією, ретельним добором слів. Під час отримання Нобелівської премії у 1996 році Віслава Шимборська зауважила, що це нагорода не тільки для неї, а для всієї польської поезії:
- Не є так, що поет просто з’являється з порожнечі. Це явище походить з доброго стану всієї польської літератури, а особливо – поезії.
Світ, зображений у римах Шимборської відкривається читачеві через щоденні життєві події, часом навіть через неповажні речі. Авторка відкривала у текстах дуже особистісні почуття та міркування. Ймовірно, через це не любила давати інтерв’ю – адже не про все можна говорити в публічному просторі:
- Я знаю, що сильне втручання в чиюсь особистість, в чиїсь переживання, а особливо – публічна сповідь, – це є своєрідною кривдою власної душі. Щось треба залишити тільки для себе. Не можна так все роздати.
Віслава Шимборська була лауреаткою нагород імені Гердера, імені Ґете, нагороди Коcцєльських. Отримала диплом почесного члена Американської академії науки та мистецтв. Минулого року президент Польщі Броніслав Коморовський відзначив поетесу Орденом білого орла. Багато разів Шимборська переказувала грошові нагороди на потреби суспільства.
5 грудня минулого року померла Віолєтта Вілляс, золотий голос польської естради. Її унікальне колоратурне сопрано неодноразово підкорювало як журі міжнародних конкурсів, так і слухачів в багатьох країнах світу. Пік її популярності припав на 60-і роки. На польській сцені її вирізняв образ голлівудської діви: хвилясте біле волосся, пишні сукні, хутро та прикраси. Її шоу у паризьскій Олімпії та Лас Вегасі збирали юрбу шанувальників. Стиль життя Вілляс не дуже пасував до комуністичної Польщі, їй закидали екстравагантність та неретельний добір репертуару. Але ця критика не завадила багатьом її пісням стати шлягерами.
Віолєтта Вілляс виконувала пісенні твори 9 мовами. У 80-і роки разом з варшавським Театром Сирена здійснила турне Сполученими Штатами і Канадою. У 90-і та 2000-і роки артистка рідко виступала. Останні дні її життя пройшли в родинному Лєвіні Клодзькому.
IAR / О.Б.