Наслідки політичної кризи в Україні 15 січня розглянув Комітет закордонних справ Сенату США. Доповідачі висловили підтримку протестувальникам на Майдані, опозиціонери-республіканці покритикували нерішучу політику Білого дому, але всі погодилися – тут не обійшлося без Росії. Чому США у 2014-му не такі активні над Дніпром, як у 2004-му?
Тисячі підписів під петиціями на інтернет-сторінці Білого дому, заклики української опозиції рішуче відреагувати на дії президента Януковича та силових структур, а Сполучені Штати не поспішають запроваджувати санкції проти українських урядовців. Комітет закордонних справ Сенату США під час засідання у середу визнав, що санкції є лише теоретично можливими, закликав українців до демократичного та мирного вирішення кризи, а також нагадав про важливість звільнення Юлії Тимошенко. Судячи з реакції українців у соцмережах, від Вашингтона чекали більше конкретики.
На думку Яна Пєкла, директора Фонду американсько-польсько-української співпраці PAUCI, засідання Комітету закордонних справ Сенату, присвячене Україні, мало застережний та профілактичний характер, звідси брак чітких декларацій:
- Якщо українська влада остаточно перетне «червону лінію», і вирішить силою розігнати мирні протести, то Сполучені Штати мають бажання та засоби, аби здійснити певні кроки, тобто запровадити санкції. Про це 15-го січня говорила і заступник держсекретаря Вікторія Нуланд, і представники Республіканської партії. Думаю, Вашингтон має можливість швидко відреагувати у такому тоні і у випадку застосування сили проти демонстрантів не буде чекати на фальсифікації на президентських виборах, аби запровадити санкції.
Той факт, що США більш пасивно реагують на кризу в Україні зараз, ніж це було під час «помаранчевої революції», експерт пояснює не стільки розчаруванням в українських елітах, скільки зміною концепції американської зовнішньої політики за часів адміністрації Барака Обами:
- США практично сконцентрувалися на двох регіонах. Перший – це регіон Тихого океану, де сили набирає територіальний конфлікт між Китаєм та Японією, а також Пекін налаштовується раз і назавжди розв’язати справу існування Тайваню. Другий регіон – це Близький Схід, Іран, Сирія. Тому Україну, як і весь регіон Чорного моря, Вашингтон фактично залишив у сфері відповідальності Євросоюзу. З іншого боку, зараз спостерігаємо переоцінку цінностей американської зовнішньої політики. Про це свідчить присутність на Майдані Вікторії Нуланд з Держсекретаріату та ряду сенаторів. Я сам нещодавно у Вашингтоні чув виступ Нуланд про потребу відновлення трансатлантичних відносин. Це добрий знак для українців. Завдяки американсько-європейській співпраці деякі речі в Україні можна було б залагодити ефективніше, хоча це досі вимагає політичної волі та трохи часу.
Боб Коркер, заступник голови сенатського Комітету закордонних справ, представник Республіканської партії, на засіданні у середу наголосив, що США через свою обережність втратили можливість добитися демократичних змін у Росії через зміни в Україні. Чи республіканці мають реальну програму дій у Східній Європі, альтернативну демократичній адміністрації? Ян Пєкло вважає, що конкретики однак бракує і їм:
- Думаю, республіканські кола дійсно виступають з низкою ініціатив. Сенатор Джон Маккейн ще з часів війни у В’єтнамі активно задіяний у боротьбу з комунізмом та його спадщиною. У сфері його інтересів більше перебуває Росія, ніж Україна. Кремль він, не безпідставно, підозрює у неоімперіальних амбіціях. Звідси приїзд до Києва – боротьба з імперіальними кроками Москви.
Хоч у Вашингтоні досі наголошують, що треба шукати компроміс та повернутися до діалогу з українською владою, мій співрозмовник підкреслює – у США Януковича перестали сприймати як вірогідного партнера:
- З президентом Януковичем зараз є так, що він скрізь втратив вірогідність. І в Брюсселі, і в Вашингтоні. На Заході його вже не вважають політиком, який повною мірою представляє свою країну. Натомість Росія вже теж не сприймає його як важливого партнера, якого треба у чомусь переконувати. Для Кремля Янукович тепер є таким самим васалом, яким раніше став Лукашенка, отже, можна його сприймати зі зневагою.
Не тему Євромайдану кілька разів забирав голос Збіґнєв Бжезінський, авторитетний коментатор міжнародної політики. Його оцінки є радше позитивними – що протести в Україні – це початок нового етапу зрілості для молодої незалежної держави. Чи поділяють його оптимізм за океаном? США зараз важко оптимістично ставитися до перспектив Києва, вважає Ян Пєкло, бо останніми роками мало хто там Україною цікавився:
- Політичні еліти США, щиро кажучи, не дуже уважно слідкують за подіями в Україні. Ситуація дещо змінилася останнім часом. Але досі недостатньо. Те, що зараз відбувається в Україні, це теж боротьба за майбутнє Європи. Для американців краще, якщо вони теж це зрозуміють.
Останнім часом популярною є думка, що відносна пасивність США у справі України пов’язана з тим, що добившись відмови Ірану від розробки ядерної програми, змусивши Росію до компромісу на Близькому Сході, Вашингтон погодився, що Київ залишатиметься у московській сфері впливу. Експерт погоджується, що теорія – цікава, але є забагато фактів, що їй суперечать:
- Це теорія, яку можна доводити різними способами, але одночасно тут є багато суперечностей. Ізраїльські політики усіляко підкреслюють, що домовленість з Іраном це велика помилка, і Тегеран не має замірів відмовитися від ядерної зброї, радше навпаки. Такої ж позиції дотримується єврейська діаспора в США, дуже впливова, яка має своє важливе лобі у правлячій демократичній партії. Новий склад Єврокомісії, підписання асоціаційних угод Грузією та Молдовою, Сирія, – у міжнародних відносинах є багато факторів, які ще можуть змінити американські пріоритети. Можливо, саме події у Східній Європі спричиняться до відновлення ефективнішого партнерства між ЄС та США, яке останньо не було дуже жвавим.
Ще перед засіданням сенатського комітету до учасників Євромайдану звернувся колишній радник президента США з питань нацбезпеки Збіґнєв Бжезінський. Матеріал сайту Українська правда:
- Я вітаю героїчних людей Майдану. Те, що ви робите, життєво необхідно з погляду історії. Це те, що підкреслює вашу національну ідентичність, зміст вашої незалежності й віру в перемогу. Зараз ви повинні трансформувати це в ефективний політичний інструмент. Ви повинні показати не лише українцям, а й усьому світу, що бажання незалежності, рішучість бути вільною європейською країною і водночас бути в дружніх відносинах з Росією – це щось, що об'єднує вас всіх.
Заяви американських політиків та експертів були зроблені ще перед голосуванням у Верховній Раді за держбюджет та ряд законів, що встановлюють обмеження для масових зборів, вводять цензуру в Інтернеті та медіа, а також запроваджують статус іноземних агентів для громадських організацій, що мають фінансування з-за кордону. Подивимось, чи цей крок парламентаріїв не перетне ту червону лінію, яка відділяє українських урядовців від американських санкцій.
Олена Бабакова